25.02.2012

Останнім часом я стала все відчувати якось надто тонко... не скажу що мені це не подобається але деякі речі зачіпають аж до мурашок по тілу! ...дивно.
а ще дуже не вистачає розмов "по душам" .... дуже!

"День Вазеліна" 14.02.2012

Я не люблю 14 лютого! Здавалось це мав би бути до тошноти ванільний і "солодкий" день але фіга з два!... не знаю як в кого але в мене ця дата асоціюється з обломом!!! при чому в усьому! що б я не напланувала на цей день, воно ніколи не втілюється в життя і в кінці кінців Іра спить тихенько вдома увесь день! Цей рік не мав бути винятком... я собі вже навіть запланувала "домашню роботу=))))" але не тут то було!)) так сталось що 14 лютого день народження в однієї хорошої і дорогої для мене людини, і все було б класно якби вона не була мамою мого колишнього хлопця!
Цього року я її так само як і попередні роки привітала (подзвонила по телефону)... думала привітаю і піду доїдати свій салат=)) але не тут то було) вона запросила мене до себе в гості(виявилось що святкування вона перенесла і була саменька вдома)... я зібралась купила квіти торт і пішла вітати)). от кому скажи що святкувала "Валентина" з мамою колишнього - не повірять))) але свято однозначно вдалось! я дуже приємно провела час... і порадувала її, а це по моєму взагалі чудово!
люблю з нею розмовляти...! багато для себе відкрила нового...переосмислила!
Так що я з чистою совістю можу сказати що 14 лютого 2012 року мою традицію невдач було нафіг стерто, отак!=)

Друзі

Щойно на кухні, роблячи каву, пригадала сьогоднішній сон....смутно звісно, але головну суть уловила.... Стояла, розмірковувала і зловила себе на думці..... що чим близькіша, дорожча мені людина тим більше я її відчуваю...інтуїтивно (щось таке).... а потім думки одна за іншу...і я задумалась про те, про що зазвичай упускаєш в повсякденному ритмі.... ну точніше не цілком, просто не докопуєшся до суті.... не задумуєшся над цим.....
я задумалась про своїх друзів (а точніше в даному випаддку про подруг).... зловила себе на думці, що я щаслива людина....я щаслива що в мене є близькі люди, яким я можу довіритись, з якими я можу бути щира і знаю ....(точніше надіюсь, що вони зі мною теж)... і навіть не одна і не дві =). що дивно що з більшістю мене зводили далеко не щасливі випадки.... я б сказала , навіть навпаки.
допила я свою каву, загубила думку =D але висновок такий.... я щаслива що вони в мене є і я їх дуже люблю! ось))

P.S.
Більш незвязно я ще мабуть не писала ніколи, ал напевно в цьому і вся щирість=)

03.02.2012

От нарешті добрались мої руки до давно заскучавшого блогу=). Вже давно збиралась щось написати...кілька разів навіть сідала, писала речення-два і закривала.....чомусь. Напевно просто нестача часу і натхнення давалось в знаки...та й моя замкнутість. Раніше я любила спілкування у будь-яких його проявах, але щось в мені змінилось ..та й стало лінь-матушка. Ще ніколи в мене не "висіло" стільки невідкритих повідомлень і не тому що мені нецікаво...ні! просто в мене якась цікава моральна втома...така собі важкість і байдужість...до всього і практично до всіх.
ці 2 тижні були надзвичайно напруженими... я зі шкури лізла щоб здати 1 екзамен, але толку.... справедливість в дефіциті нинче блеять!
А ще підхарює цей ажіотаж навколо дня Валентина. ці всі дурацькі сердечка і цьомчики...буууе! от для чого ця вся показуха? чому проявляти кохання якимись романтичними способами саме 14 лютого? от чого цього не робити 13,15,16...і тд і тп.....? та й не люблю я цей день, в мене на нього особливий план....один, на всі роки .... СПАТИ! в незалежності чи я щось планувала чи ні...все одно все в жопу.