Напевно кожен має в голові орієнтовний варіант "себе ідеального". Декому вистачає і цього, але є люди які незважаючи на труднощі і лінь(яка живе абсолютно у кожному... просто в декого вона процвітає..."живе і пахне"_так сказать, а з кимось мучиться і врешті покидає і втікає в "кращі руки") йдуть до своєї цілі.... з часом добиваються успіхів і отут вже починається найцікавіше.....
Є такі, які залишаються такими ж милими добрими і "відкритими людьми" але частіше за все в цих "молодців" починає з голови виростати "корона" а з дупи "хвіст павліна" за яким їм стає важко бачити що робиться навколо... адекватно оцінювати ситуацію. і що ж далі? а далі входить в дію, такий собі, "побічний ефект нев.їбенності"...руйнуються відносини з колись близькими людьми... а це ж головне, тому що їх не цікавить те, яким ти став, вони радіють успіхам...але не відвернуться якщо все стане знов не так чудесно...бо вони вже були з тобою тоді, коли лиш закладався "фундамент Вавілону".
Я вважаю, що найбільше досягнення це - ЗАЛИШАТИСЬ ЛЮДИНОЮ коли досяг висот
Загальна кількість переглядів сторінки
понеділок, 19 березня 2012 р.
вівторок, 6 березня 2012 р.
Піар дєтка
Останнім часом в мене все частіше виникає враження, що "життєвий успіх" це лише результат ретельно підготованого і втіленого в життя піару! Мене обурює той факт, що особи які абсолютно не вирізняються ні розумом, ні талантом ....ні хоча б найменшою харизмою, умудряються отримувати ВСЕ... при чому в максимально короткі строки. В той час як обдаровані трудоголіки просто гублять своє життя попусту. Невже увесь секрет успіху заключається в тому щоб якісно "запудрити" комусь мозок, переконавши в своїй першості, а потім просто безцеремонно "їздити по вухах" поки не набридне?
Підписатися на:
Дописи (Atom)