Виховання

Як часто ми чуємо фрази типу "кого я виростила?!", "коли він(вона) став(ла) таким(ою)?". Батьки жаліються на своїх дітей не розуміючи, що насправді самі "постарались". Звісно, бувають випадки коли в добрих, чуйних, ХОРОШИХ батьків виростають "уродци", але це швидше виняток із правила. На що розраховують мама і тато, коли замість того щоб поговорити з малечою, погратись, почитати врешті-решт, вони йдуть "тусити" а свою крихітку лишають на сусідів-бабуль-няньок і т.д. Тема виховання мене хвилювала дуже давно(що впринципі дивно, так як своїх дітей в мене поки нема). От буває, їду кудись в маршрутці, дивлюсь на малечу... і намагаюсь уявити якою вона стане через років 10 (хоча б). А це ж залежить в першу чергу не від неї... а від тих дядь і тьоть яким пощасливилось здобути цей скарб! І які, буває, не дуже уявляють що з ним далі робити. А це ж величезний труд щодня вкладати всю душу, все найкраще що є в тобі самому, а всі свої погані сторони прибрати куди подалі... ібо дурний приклад - заразний! Можна про це все ще писати дуже довго і "смачно", але думаю не варто... просто опишу те, що мене розчарувало останнім. Вчора я побачила картину, яка мене просто обурила! Стою на зупинці, чекаю маршрутку, за метрів чотири від мене мирно граються 2 невеликі собачки. Підходить чоловік з хлопчиком (років 5ти-6ти)... (як потім вияснилось, це були батько і син). Раптом хлопчикову увагу привернули ті собаки.. і він сказав зовсім не те що я очікувала почути! "як би добре було їх копнути і то "сильно-сильно, щоб поперевертались!" я дуже надіялась, що батько хоч якось відреагує, хоч щось скаже... пояснить що не можна ображати тварин, і взагалі ...ображати будь-кого не добре! Але ні, він сказав йому , що тоді "собачка больно вкусить його за попу". Ну і про що тут можна говорити.... Жорстокість породжує жорстокість. На що можна розраховувати, вирощуючи дитину по принципу "око за око, зуб за зуб".

Вибір

Все наше життя, це наслідок зробленого колись вибору. Хтось "спихає" все на долю, але я вважаю що все таки завжди є (як мінімум) 2 варіанти! Це зовсім не означає, що долі не існує і т.д. ... Просто ми живемо наче в наперед спроектованому лабіринті і повертаючи в якийсь один з "ходів" ми вибираємо подальший шлях. Бувають такі життєві ситуації, коли здається вибір зробити просто нереально... і ми чекаємо-чекаємо... але не відомо чого. Відсутність вибору, теж вибір! І звісно простіше "перевалити" вирішення складного питання на когось чи просто "відкласти" у "темний ящик". Але на який результат тоді очікувати, якщо тобі просто лінь зайнятись своєю ж долею. Розраховувати на диво? Але ж і дива не беруться "нізвідки"... Вони стаються, як результат хороших вчинків (бувають і авансом але за все потрібно якось "платити" і якщо цього не відбувається, то життя само бере свою "плату" вже не питаючи нас). Часто можна почути, як нап. дружина жаліється на свого чоловіка, і виникає питання: "то якого ... ти з ним?". "Очі ж бачили що брали" то чого ти зараз жалієшся? Чи раніше він був таким собі принцом а з появою "чарівного штампу" він перетворився в коня? ну і чия ж це тоді заслуга? з нами чинять так як ми дозволяємо, не більше. І щастя - це результат щоденної копіткої праці, ......в першу чергу над собою.

Мрії

давно було написано... маЙже пів року тому, все ніяк не опубліковувала... напевне, час настав. хоч і актуально це вже не мені. Мрії бувають різними: утопічними (хоч невеличка ймовірність залишається завжди) і повсякденними. щоб втілити в життя одну з них потрібно постаратись...."стрибнути вище голови" або ж просто підняти свою попу з дивану. Але є ще один тип.... мрії які по своїй суті ніби і утопічні але в той же час через нас самих... тому що нам лишається лиш протягнути свою коряву ручку і взяти її, але ні... ми чогось цього не робимо. іноді виною тому лінь, іноді невпевненість...але найгірше це страх того що все може таки ВІДБУТИСЬ і ми не знаємо що далі робити з цим скарбом, як за ним доглядати...розвивати... бо ніхто не причепить до нього листочок-вкладиш "засіб використання".... доля і так змилостивилась і надала цей шанс а що з ним робити вже залежить від нас. все залежить від нас.

Єдинорогам!

Якщо часто наступати на одні і ті ж самі граблі, то можна стати єдинорогом... Набити собі величезну гулю на лобі, яка впиратиметься у все що б ти не робив далі.... і тоді бути тобі нещасною конячкою, як та, про яку співає Найк Борзов. І нести свою ношу, поки копитця не відкинеш, а хто в тому винен? Лише твоя слабкість і простодушність. Таке собі казкове створіння з печальними очицями і якоюсь егоїстичною лошарою на спині, яка радітиме що заграбастала тебе таку(ого) і керуватиме кожним кроком...... ХОББІ В НЕЇ ТАКЕ. Спосіб життя - паразитуючий, буває таке!...