Мущінка-павлова або "для чого?"

Це моє "літнє" спостереження... хоч його актуальність від пори року не змінюється.... просто літом воно більш яскраво виражене. От йде по вулиці пара. Вони тримаються за руки, періодично цілуються... і все ніби і добре. Але, ось мимо проходить яскраво-приваблива молода дівчина і все... Чоловік вже "не тут", не з коханою. Він рефлекторно як "собака Павлова" витріщився на ту незнайомку а його шия сама зав.язалась у такий собі "морський вузол"! Всі ці огидні картини просто начисто вбивають віру в краще! Але є ще і гірші випадки, це коли ці мущінки-павлова вже встигли "накохати" свої благовірним дитя. І йдуть вони мило... дихають повітрям, а він тільки і думає, що ще ж стільки дівчат "недоотримав".... і рветься, пнеться. мучаючи і себе і всіх! питання: то для чого те все? і чи можна його в цьому звинувачувати? чому жінки з появою "чарівного" штампу так себе "запускають"?

І буде вам щастя;)

Скільки було говорено-переговорено стосовно цього... я б сказала що, це взагалі вічна тема, але уви.. це міг блог, так що пишу що заманеться;Р Цього разу предметом моїх спостережень є - злі люди. Остаточною каплею до напиання цієї пісульки:) стала сьогоднішня поїздка додому "зачарованою" маршруткою 9а, скоро я їх буду ігнорити і "як вогню" боятись... нНдто вже цікавий контингент там мені "попадається". Я не можу сказати, що не люблю громадьський транспорт, зачасту навіть зовсім навпаки (можна поспостерігати за абсолютно різними людьми, пороздумувати про них же... якусь психологічну картину скласти, да простять вони мене за ці мої копання в їх сутності) і в решті-решт просто послухати музику, ібо їхати без навушників це таки необдуманий крок... Виною цьому все ті ж злі, нехороші, сповнені негативу люди. Я розумію, в житті різне буває і воно часто підкидає нам "неприємні кавелдики", але ж це не означає що всі навколо в тому винні, або ж повинні розгрібати і "приймати в примусовий дар" їхню злобу. Життя це - безцінний дар! і просто тупо проживати його в постійно поганому настрої, винячи в цьому всіх і вся! Ніхто не винен в тому що ти такий невезучий, вразливий чи просто ж мудак який сам собі "вигріб яму" і яка з вдячністю тебе туди прийняла (старався ж все таки). Яка б не була ситуація потрібно старатись мислити "ширше"... звісно простіше бачити явні (а часто і надумані) речі, але кого ж цікавить те, що просто якщо можна "покопатись" в ситуації і таки нарити щось хороше.... а воно там завжди є, просто інколи далеко заховане:). А ще, а як же наша дорога-кохана карма яка і так страждає... От вірите ви чи ні, а я на собі не раз переконувалась що добро, посмішка, якась приємність зроблена від щирого серця (особливо тоді, коли здається не хочеться вже нічого) - рятує! Приносить якийсь дивний і сонячний позитив.... а за ним і рішення проблеми. Порада: не будьте такі серйозні і пафосні, частіше посміхайтесь, не зганяйте зло на рідних, і буде вам щастя!