Життя "під градус"

Я ніколи не зрозумію людей які зловживають алкоголем! Хоч впринципі і тих, хто просто його вживає. От для чого? наскільки траба бути банальною і нецікавою людиною, щоб веселитись чи розслаблятися тільки "під градус". Це ж так тупо... не кажучи вже про те, скільки людей він знищив. Скільки сімей зруйнував, а дітей залишив без батьків, достойного виховання і майбутнього загалом! Люди звикли спихати алкоголізм (і всі його похідні) на слабодухість і різноманітні життєві проблеми, а я вважаю що все це - гарно завуальовані банальні виправдання людської тупості і егоїзму! ...

Дарувати тепло!=)

Впевнена, що кожному властиві думки: "а що я добився/лась?", "що маю?", "ким я є?" врешті-решт...
Можливо не всіх вони так вимучують і виїдають мозок, але що поробиш... перфекціоніст що живе і процвітає в мені, дуже активний і впертий.
Особливо не дають спокою (ці роздуми) останні роки 2=) але зазвичай ні до чого хорошого вони не призводять (якщо бути чесною)... Бодрящий пєндаль в мене на автоматі і так.. але ж ще і вбудований боягуз з заниженою самооцінкою, який постійно ненаважується зробити перший крок до чогось великого.. а коли таки робить, то відкриває для себе, що і це мені під силу, що варто було лише спробувати, просто не боятись.
Ну так от, коли задавалась цими питаннями, то на очі навертались сльози... сльози розпачу, що я не зробила ще так багато, що по правді все якось не так, що могло б бути значно краще. Але потім згадую прожите і посміхаюсь, бо немає чогось, що я б хотіла змінити, за що мені було б соромно... а це означає - "все правильно сделала=)))"... Ну хіба що можна було б бути більш жорсткою і напористою, але то вже таке... тоді могло б бути все інакше, а я б цього не хотіла.
Тому що, насправді я щаслива людина... і це виражається не в тому що маю на даний момент (чи чого не маю) а в тому, які люди мене оточують! В цьому плані я справді найщасливіша!=)) Бо вони всі справжні, бо вони мене люблять, бо вони щирі... і коли починають щось відверто говорити(як було на ДН), то очі округлюються а обличчя набуває дибільного виразу розплившись в широчезній посмішці на всі 64))) (як я це вмію....о це я явно вмію!=))) ).
Я щаслива, бо по справжньому бажаю їм щастя, бо мені для них нічого не шкода!). Навпаки, постійно переслідує відчуття що я їм не додала чогось...уваги, ласки, турботи) хочеться обійняти їх всіх) захистити віж злих і нехороших людей) ...я можу стерпіти коли мене ображають, але близьких в образу не дам!!!
Як би важко мені не було останнім часом, коли я згадую про них ...стає легше... ) Безмежно вдячна, що вони не покидають мене.. таку в сльозах і соплях, такого ванільного нитіка)) і хочеться вірити, що та ржуща і постійно жартуюча життєрадісна Іра, скоро повернеться)) бо так хочеться дарувати ТЕПЛО...
5.01.2013