Сколько женщина может выстрадать...
Сколько выплакать может она...
А потом, приходя на исповедь
Так сказать... виновата сама...

Сколько может любить и маяться...
Всё и всем без обиды прощать...
А потом вдруг виниться и каяться...
И виновной себя считать...

Сколько может она надеяться,
Что и ей улыбнётся Судьба...
И когда-нибудь, всё изменится...
И в окошко заглянет весна...

Сколько силы, терпения и жалости
Каждой женщине Бог подарил...
Просто вы их любите, пожалуйста...
Он для счастья их всех сотворил...

Автор: Галина Воленберг

Про жінок

Слабая женщина рано проснулась,
Слабой рукой покормила семью,
Слабыми ножками влезла на шпильки.
И понеслась на работу свою.
С слабою волей, терпением слабым.
Уж завершен мозготрепства процесс!
Слабым торнадо бежит в продуктовый,
Втягивая, чтоб стройнее быть, пресс.
С взглядом горящим, чертовкой из ада,
Слабенько 10 кг. нагрузив,
Слабо хватает ребенка из сада,
Слабо на шпильках домой потрусив.
Дома еще все слабее, чем было —
Стирка, уборка, с ребенком борьба.
Вдруг от напряга слеза покатилась .
Что же ты хочешь — ведь ты же СЛАБА!!

STOP dog hanters!

Так виходить, що пишу тоді, коли є якийсь емоційний поштовх, інформаційна бомба чи елементарний підсрачник від себе ж.
Цього разу цим поштовхом послужила безглузда жорстокість посторонньої особи (людиною називати рука не піднімається і щиро сподіваюсь, що ніколи не матиму змоги познайомитись з подібною істотою ближче).
Безглузде вечірнє блукання просторами інтернету (зокрема ВК) завело на сторінку одного луцького депутата. Там, я побачила пост про бездомних тварин і притулок для них. Одразу згадала, що давно хотіла зайнятись волонтерством в тому притулку. Зраділа, що справи в нього пішли вгору... Після прочитаного допису мій погляд опустився на переписку якогось чоловіка і дівчини.
Ось невеличка цитата, яка мене просто обурила:"хай порубають псів на консерви і відправлять у Африку голодаючим. в Україні, де безліч онкохворих дітей дбати про псів - це офігенна діяльність.ці шизоїди у час Майдану замість того, щоб зібрати гроші на броніки для нас збирали гроші на їжу псам"
Я все розумію, людям треба допомагати, але при чому тут тварини? Є різні спілки і фонди. Допомога одним не виключає допомоги іншим! Я категорично відмовляюсь вірити, що можна робити доброо людям і бути при цьому настільки агресивним до слабших істот. Це типова поведінка примітивної обмеженої людини, яка поважає лише фізичну силу (зокрема, насилля) і собі подібних.
Собаки не стають небезпечними самі по собі. Причина в безвідповідальних і дурних людях, які беруть цуценя, граються, не виховують належним чином, періодично б.ють його, а потім викидають на вулицю. Все, в тварини зіпсовано психіку. Вона не має уявлення як виживати далі. Так формуються цілі зграї, які і можуть бути небезпечними в холодні пори року.
Собака - це домашня тварина, вона потребує людину! Вона може бути захисником, другом і просто розрадою. Тварини значно добріші і чутливіші ніж люди. Вони вірні і справжні.


Це - собака моєї одногрупниці Соня. Вони з мамою взяли її з вулиці. В неї є цікава звичка: застрибує на руки і так сидить. Вона може відсидіти тобі ноги але не встане (знаю з власного досвіду), настільки потребуючи відчувати, що не сама.



Це - Черниш. Він просто унікальний таваріщ! Розумнішої собаки я давно не бачила. Живе в нашому під.їзді вже років 7 (якщо не більше). Його приютила наша сусідка. Так і залишився. Жодного разу не проявляв агресії. В під.їзді чисто.
п.с.
Окрім нього ще є 3 невеличкі собачки.



Масяня. Її взяла з вулиці мама моєї подружки. Бідолашну хтось залишив на вулиці і втік, вона дуже скавуліла шукаючи хазяйку. "Наскавуліла"=) собі нову і значно кращу! Тепер про неї піклуються. Я любила називати її ендорфін, ібо це - чотирилапе махнате щастя!))


Це просто бродяча собака, яка з.явилась тоді, коли мені було вкрай кепсько. Вона підбігла і почала тертися, класти голову на руки. Потім заскочила на лавку, потім мені на руки) і не покидала аж до того моменту, поки мені не поліпшало. В той момент вона дуже допомогла.


Ну як їм можна причинити шкоду?

Пес

Отчего так предан пёс,
И в любви своей бескраен?
Но в глазах всегда вопрос,
Любит ли его хозяин.
Оттого, что кто-то - сёк,
Оттого, что в прошлом - клетка!
Оттого, что человек
Предавал его нередко.
Я по улицам брожу,
Людям вглядываюсь в лица,
Я теперь за всем слежу,
Чтоб, как пёс, не ошибиться.

п.с.
Безумно люблю цей вірш!!!

Гарно;)

Когда вас любят – не бросают,
Не оставляют плачущей одну.
И позвонить не обещают,
А звонят двадцать раз на дню.

Не заставляют жить надеждой,
И ждать прихода день за днём.
Не говорят «Мы будем вместе»,
А просто будут рядом в срок.

И не бросают слов на ветер,
Пустых, ненужных – смысла нет.
Не голосят о чувствах книжных,
И не сулят звезду с небес.

Не кормят «завтраком», «обедом»,
Всегда ответят на звонки.
Не бросят трубку, а приедут,
Когда почувствуют – нужны.

Не будут лгать, юлить и прятать
В шкафу скелет, покрытый тьмой.
Твердить не будут «Слишком занят.
Отложим встречу на потом».

Не закричат в порыве гнева,
Не обвинят во всех грехах.
Не станут портить нервы, время,
Не причинят страданий, зла.

И не уходят, когда любят
От разговоров, важных тем.
Обнимут крепко, успокоят,
Прогонят страхи все в душе.

Когда не любят – не боятся,
Уйти, забыть и потерять.
Когда вас любят – слов не надо,
В поступках видно всё, в глазах.

Люди-світлячки;)

Намагаючись отримувати задоволення від кожної прожитої секунди ви починаєте випромінювати світло, яке так необхідне для саморозвитку і тих хто вас оточує. Є люди холодні, а є теплі. Так от саме з другими найкомфортніше і найзатишніше. Світячись вони запалюють всіх довкола. Це дивовижна властивість дана кожному, просто в щоденних клопотах і проблемах, ми забуваємо про неї, а вона без уваги чахне і починає згасати. Вона не може існувати сама по собі, їй потрібна підтримка, енергія... гармонія.