Загальна кількість переглядів сторінки

неділя, 20 липня 2014 р.

и пока эта муха будет гладить свои лапки
я буду говорить, что у меня все в порядке
в среднем человек в день может врать до двухсот тысяч раз
вот и я солгу сейчас
а потом ты уйдешь
ты уйдешь, а я останусь
станет странное сердце
бестолковая усталость
и я буду бояться остаться один на один
с этой комнате цветных пелерин
тобою связанных на мне пелерин

середа, 16 липня 2014 р.

Анонімусу присвячується=D

Не хотілось описувати тут щось своє/особисте знову, але бажання спокою і недоторканості приватного життя та чесного імені перевісило ваги сумнівів:

Щоразу дивуюсь тому, наскільки чорними і лицемірними бувають люди. Дивишся, ніби непоганий представник роду людського, але якщо зачепити, то все пропало, ібо накриє своїм негативом, що потім не виберешся. А якщо спробуєш, то не відпустить.
Вже котрий місяць я мовчки спостерігаю за "інтернет-бійцем" і його активною АНОНІМНОЮ "діяльністю". Спочатку мені було дуже боляче (плакала, тремтячими руками шось там відписувала, намагаючись поясними/донести), потім мене це забавляло (вважала це убогістю вищого рівня, ібо лише дуже нікчемні люди можуть опуститися до такого), потім мені було просто байдуже (мовчки видаляла всю ту писанину. Це було як прес покачати - щоденний ритуал). В один прекрасний день Заворотько порозумнішала і нарешті видалила той проклятий сайт для анонімусів) І що вони стали робити? ПИсати моїм друзям. Вибачте, але без мата тут не обійтись! Ви, блеять, геть мозок втратили? Опуститись нижче - просто не можливо!
В силу своєї вихованості намагаюсь не реагувати, але виникає все більш активне бажання донести людям "who is who". Впевнена, це відкрило б багато нового і розставило б по місцях масу необгрунтованих пліток. Так що, досить зловживати терпінням, воно не вічне.
п.с.
Навчіться відповідати за свої слова і дії, не лізьте в життя людей (або хоча б робіть це відкрито), це зробить вас тріііішечки мудрішими. Всім бобра!


неділя, 13 липня 2014 р.

Зобов.язвння в стосунках.

Прийнято вважати, що зобв.язання - запорука гарантій і спокійного майбутнього. Певною мірою так воно і є... якщо мова не йде про стосунки. Вони формуються на добровільному волевиявленні двох!!! людей, які прагнуть бути разом, не інакше.
Людина, на якій "висить" тягар зобов.язання відчуває себе невільною, здавленою і на підсвідомому рівні прагне свободи, яка можливо їй зовсім не потрібна.
Буду занудою, але одразу згадується розділ цивільного права "зобов.язальне право", в якому основними учасниками є: кредитор і боржник. Кредитор - це такий собі "правовласник". На його користь вчиняється правочин. Боржник - думаю, ви самі чудово розумієте...
Якось не дуже здорово, коли стосунки нагадують односторонній договір з довічними зобов.язаннями. Ніхто нікому нічого не винен. Всі ми живі вільні люди, які вправі розпоряжатися своїм життям як вздумається нам, лише нам і нікому більше.
Лише прийнявши цю істину ми отримуємо привілей ДАРУВАТИ ЛЮБОВ і ЩАСТЯ...=)