Сьогодні нарешті повернулась в зал після більш ніж 2 тижневої перерви на ангіну (і т.д.). Знаєте, я частково зрозуміла тих людей, що думками вже давно спортсмени, а на ділі відсижують 5 точку на дивані. За останній місяць я нехіло "здала"... Перші тижні ще якось боролася сама з собою, але всім відомо, що від подібного поєдинку добра не слід чекати і... таки злягла з височезною температурою і "випала з життя" на тиждень, а з тренувального процесу на більш ніж 2. До чого все це ниття? А до того, що навіть мені (обережно, хвилинка самопіару! =D) - людині, яка щоденно займається (коли плідно, а коли не дуже) спортом і головне, любить цей процес!!! було тяжко відірвати свої сідниці і повернутись в зал, бо до знесилення організму добавилась банальна лінь і острах, що не зможу відпрацювати так, як хотіла б, а халявити , то не моє... Але вчора ввечері я собі вирішила, що хай там що, а я сьогодні таки позаймаюсь...
Позаймалась. Так, було тяжко але неймовірно круто! Я відчула себе Людиною! Знаєте, напевне ні з чим не порівняти те відчуття, коли виходиш з залу з відчуттям того, що ти виклалась на повну! Ти ніби і втомлена, але водночас переповнена якоїсь приємної позитивної енергії=) Це справді круте відчуття, яке супроводжується гарним самопочуттям... Ну і фігурою звісно!
Одним словом - всім в зал! Не бійтесь починати. Спочатку щось звісно не виходитиме... Можливо результат відчуєте не одразу, але він обов.язково буде!... ну про це якось згодом)
Чомусь захотілось поділитись з Вами своєю маленькою радістю ;)
Всім мир=)
п.с.
Це не той допис, що я обіцяла) Той ще буде...
