"Шведський стіл" або "баби серед нас"

"Я женщіна, а значіт - я актріса" або "я жінка (дівчина), а значить - ти повинен"... і далі перелік обов.язків нещасного заручника такої бабіни - не плутати з касетами=))))". Не хочу нікого образити, але от дістало, чесно. Дуже часто стає неабияк соромно за жіночий рід як такий, суто через ту тупу поведінку. От вони дуже люблять кричати , що їм треба весь такий принц з купою грошей і щоб любив (бажано, але то явно не основна вимога). А самі? Соваються по нічних клубах, бухаючи як добра "робоча коняка" (не в образу коням), паралельно затягуючись папіроскою раз за разом і вживаючи слова для "связки матов". Так, я зараз описала доволі ядрьону суміш, але так чи інакше більша половина жіночого роду попадає під цей опис, а хіба такою має бути жінка? А як же ласка, порядність, скромність, хазяйновитість, вірність врешті-решт! Спочатку вони трясуть цицьками в екстремально відвертому вбранні, а потім ниють, що їх не поважають чоловіки і ... пабабабам - що справжні чоловіки вимерли! А біля чого там старатись? Що там поважати? Все на показ і доступне, більше того, воно саме проситься "в меню". Мені це нагадує шведський стіл за принципом "бери - не хочу" з широчезним асортиментом "дарованих страв" в будь-якій обгортці, але з ідентичним наповненням. А хтось на це все "добро" ведеться, залітає, одружується і тут починається найбільша жесть, бо чому може навчити така представниця жіночої статі? Так воно і прогресує в деградації, людство наше. Так лишаються в далекому минулому людські чесноти. Коли наглість встигла стати сильною рисою успішних людей, а чесність і совісність запорукою того, що хтось обов.язково знайде тобі призначення в своїх корисних цілях? Коли все пішло не так? Коли життя стало схожим на виживання, тільки не в фізичному, а в моральному плані?
Розумію, що від вищесказаного багато в кого бомбане, це - логічо, кому потрібна та правда і моє "фе". Хтось доколупається до неідеальної розстановки розділових знаків, втішить себе думкою про власну крутість, і піде курити на балкон. Знаю, що нічого ця писанина не змінить, але така моя думка, і я маю право озвучити її. Просто однієї миті стало якось надто гидко, щоб мовчати...