Гарно

Десь проходила ніжність між нами,
і спинилась. І кликала нас
І не вміла стати словами
бо не знала для себе назв...

Звалась дружбою. Звалась приязню.
Вміла ждати і чатувать.
Ми тримали її як на прив'язі
щоб не сміла нас чарувать.


Ліна Костенко

Фільм "Невірна", або думки в 5-ій ранку

Сьогодні вирішила передивитись фільм "Невірна". Дивилась його років 5 тому і єдине що пам.ятала, що це атмосферний фільм про зраду з Річардом Гіром в ролі обманутого чоловіка. І да, я з тих, хто любить фільми з Річардом Гіром=) От він далеко не красень, але щось таке в його очах, що притягує... якась суміш добра, мудрості, і аристократії)) Все як я люблю=). Стосовно фільму, то кілька днів тому робила чистку відеозаписів в вк і побачила його там, і чомусь подумалось, що час подивитись на нього під новим кутом.
Зазвичай знімають фільми про чоловічу зраду (при чому, в більшості ще й дуже банально) і ти така дивишся, і думаєш: "от мудак", "як він міг", "богі, яка типова ситуація, нудота". А тут, все трохи по-новому і з жіночої солідарності (якщо така існує) ти трошки більше вдумуєшся. З самого початку фільму кидається в очі рутина і відсутній погляд головної героїні. Все в них ніби добре, чоловік прекрасний, а в ній життя немає. І тут він, 3-ий персонаж: молодий, дуже красивий і трошки зухвалий француз. І ти дивишся на ті їхні зустрічі, на те як чоловік починає підозрювати, на те як він переживає і виникає одне питання: ну чому вони не поговорять? Чому треба було допускати до цієї жесті. Вони жили поруч, але не разом до того моменту, поки стало пізно. Я вважаю, що завжди і про все треба говорити. Нехай буде тяжко, боляче, неприємно, але головне почути один одного... тільки тоді люди по-справжньому близькі. Тільки усвідомлення того, що тебе приймуть і почують в будь-якій ситуації - зближає до відчуття єдиного цілого. Можна знайти нову коханку/коханця, партнера для життя, та батька дитинині (зі спостереження життєвих ситуацій різних людей), але от людину, яка б на додачу до побутових моментів була тобі ще й другом душі - це рідкість. Це - тримає. Душа любить, коли їй затишно, і якщо знаходить того, з ким затишно, то потім не відпустить ніколи. То чому б не працювати над стосунками просто задля щастя один одного, щоб потім не довелось розгрібати загальне нещастя.
Хоча... Люди різні, ситуації різні... а це всього лиш мій роздум в 5ій ранку про фільм, який я ще поки навіть не додивилась. От краще цим і займусь.
І віриться в краще. Всім добра;)