Привіт. 1:13 ночі. Кухня. Журавлиновий морс, ібо застуда. Сумно. Нині я рідко пишу тут щось... Є купа чернеток і жодного бажання приводити їх в адекватний вигляд, та й... а хіба є сенс щось тут викладати? Ті, кому цікаво - питають особисто. Ті, кому цікаво - поруч. Але от є одна штука, про яку я навіть сама з собою уникаю говорити.
Відчуваю, що стала більш замкнутою... А в стосунках з людьми - відстороненою. З однієї сторони не так це і погано, а з іншої... відчуваю, що та колишня я зникаю. Моживо так тільки здається, можливо минеться. Кажуть час лікує.
Близько тижня тому ходили з Сашком до однієї знайомої і за розмовою на кухні мене переповнив великий сум. Вона говорила ті речі, в які я свято вірила два роки тому, і які тепер здаються мені безглуздими, бо зіштовхнулась з реальністю. І чесно, я відчула в собі якийсь цинізм... паршиве відчуття. Захотілось забути все, що настільки травмувало мою віру в деякі аспекти стосунків... хоча, це досвід, і варто його трансформувати в мудрість... а не виходить.. він застряг десь в проміжку під назвою "біль".
Жодної структурованості, знаю.
Тут Ви можете знайти: опис подій (важливих та не дуже); рецензії на переглянуті мною фільми; бадьорячий пендаль на тему "навіщо займатись спортом" (скоро буде); і купу моїх роздумів стосовно різноманіних життєвих моментів... Коментарі та побажання вітаються=) Ласкаво прошу;)
