Вперше за довгий час я тут... Якось так складається, що більшість моментів про які можна було б тут написати обробляються в голові і на тому "закидаються на карту пам'яті...моєї", а потім все, момент втрачено і ніщо нікуди не просочується. Тим не менш, зібрались до купи зручний момент і тема, так що розтягувати не буду, приступимо.
Мучить мене один "грішок": дуже часто буває, що хтось мені пише, а  я не відповідаю на повідомлення довго, постійно відкладаю, щоб нормально відписати і ... забуваю(а не так як нормальні люди). Припускаю, що більшість таку мою рису може сприймати як зверхність чи щось таке, але це не так від слова ЗОВСІМ. Просто я не вмію бути скрізь і з усіма. Це не дуже добре в першу чергу для мене, але не бачу сенсу робити щось "для галочки", а не від щирого серця. На мою думку стосунки між людьми настільки тонка штука, що фальш просто недопустима. Не бачу сенсу видавлювати емоції там, де їх немає, або позитив , коли настрій бажає кращого. Колись в моменти суму мені хотілось розвіятись, погуляти, відволіктись... Зараз все змінилось. Зникло бажання впускати когось в свій світ (яким би він не був). Коли я щаслива, то ніби "затримую подих" щоб не зіпсувати нічого, не зруйнувати таке бажане своїми ж діями. Коли погано - тим паче мовчу... не хочу поширювати негатив, та й легше від того, що я розкажу не стане.
П.С.
Писалось 4-го грудня=) ... Не була б це я=D

«Она вошла, совсем седая...»

Она вошла, совсем седая,
Устало села у огня,
И вдруг спросила «Я не знаю,
За что ты мучаешь меня.

Ведь я же молода, красива,
И жить хочу, хочу любить
А ты меня смеряешь силой
И избиваешь до крови.

Велишь молчать? И я молчу,
Велишь мне жить, любовь гоня?
Я больше не могу, устала.
За что ты мучаешь меня?

Ведь ты же любишь, любишь, любишь,
Любовью сердце занозя,
Нельзя судить, любовь не судят.
Нельзя. Оставь свои «нельзя».

Отбрось своих запретов кучу,
Хоть сейчас, хоть в шутку согреши:
Себя бессонницей не мучай, сходи с ума, стихи пиши.
Или в любви признайся, что ли,

А если чувство не в чести,
Ты отпусти меня на волю, не убивай, а отпусти».

И женщина, почти рыдая, седые пряди уроня, твердила:
«Я не знаю, за что ты мучаешь меня».

Он онемел.
В привычный сумрак вдруг эта буря ворвалась.

Врасплох, и некогда подумать
«Простите, я не знаю Вас. Не я надел на Вас оковы»

И вдруг спросил едва дыша: «Как Вас зовут?
Скажите, кто Вы?»
Она в ответ: «Твоя Душа».

Эдуард Асадов.

Мене давно обурюють власники собак (наперед уточню, що собак я не те що люблю, а обожнюю!) тим, що виводять своїх улюбленців справити їхні потреби на вулицю, роблять їх і просто лишають купу на: асфальті, дитячих майданчиках, газонах, клумбах... всюди! За весь час, я бачила лише одного хлопця, який зібрав за своїм лабрадором все в пакетик і викинув в смітник. От мені цікаво природа такої поведінки... Вам неприємно прибирати за вашою ж твариною? А ви думаєте, що іншим приємно споглядати фекалії в себе під ногами? Ви не розумієте, що такою поведінкою принижуєте оточуючих та себе? Вам подобається в лайні жити? Коли кіт(що живе в квартирі) робить свої природні справи, то ви їх теж лишаєте , бо це "фу, я не прибиратиму за ним лайно"? Кажете, що любите тварин, кічитесь ними, породистих купуєте, одяг навіть купуєте (деякі), а прибрати гидитесь.

Всі так рвуться в Європу, а змінювати в собі ніхто нічого не спішить. Приємно ж сісти на газон, знаючи, що там чисто. Приємно привести дитину на дитячий майданчик і не хвилюватись, що вона може потягнути до рота "щось не те"(і таке бачила). Приємно бачити навколо будинку квіти, а не суцільне "добриво". 

Можете розводити "срач" своїми гнівними коментарями, але я підтримую штрафи за викинуте сміття, за лайно, за розмальовані (надписами) стіни магазинів, за продаж алкоголю в вечірній час (зараз і так напружена ситуація зі злочинністю), за продаж харчових товарів на стихійних ринках(для мене це особливо гостре питання, ібо дуже сильно отруїлась)...я можу ще довго перераховувати.

Поважайте своє місто, та працю інших!