2012-2013

Думаю, що цей блог стане абсолютно передбачуваним, можливо навіть і очікуваним. Думала не писати, але нахлинуло якось і ось..=) врешті-решт, я ще жодного разу не пошкодувала про тут опубліковане, так що приступлю=). Блог буде присвячений моєму 21-річчю... точніше, це певний міні-підсумок прожитого 2012 року. Коли майже рік тому я сиділа і думала про те, що чекає на мене далі... то переповняло відчуття, що я ніби перетинаю певний рубіж... навіть не знаю як це описати=) ніби "п.ятою точкою" знала, що рік буде непросим, хоч і дуже повчальним. Всі активно говорили-балакали про кінець світу, жартували.... а я вважаю, що в кожного він свій. От сижу, згадую... абсолютно все! Кожен прожитий місяць... і ловлю себе на думці, що згадати то дійсно є що. Основне - це те, як проявили себе деякі люди, які колись були для мене дуже близькими... без яких я вже слабо уявляла своє життя... 2012-ий ніби позривав маски! А ще, за цей рік (як мені здається) я стала значно дорослішою, серйознішою і слабшою... якоюсь чуттєвішою... переоцінила багато що/кого. Самій не віриться, що це пишу, але я навіть щаслива що 2012-ий "забрав" з собою деяких близьких мені людей... Також, раніше лякали думки про майбутнє, я абсолютно не розуміла чого хочу, як жити далі, що робити... Зараз - знаю!=) і це не може не радувати. Так само, не можу не згадати про людей, які показали себе з хорошої сторони, за існування яких я дякую щодня, за яких думаю, хвилююсь, "тримаю кулачки" і яким посилаю "лучі удачі і Бобра")) ...яких люблю. Нехай їх мало, але це навіть краще)) бо чим менше їх буде, тим більше "хорошого і ласкавого" я зможу їм дати!=) Оооо і не можу не написати про університет..... Це окрема тема! Я напевне ніколи не забуду нервову здачу іспиту в "коханої" монстровидної викладачки! Сама не знаю чому вона на мене наганяла такий дикий жах, але все ж... ми це здолали! хоч іноді і здається що вона (і деякі події останніх місяців) забрали в мене не один рік життя! Без підтримки вищезгаданих коханих мною людей, не знаю як це пережила б))) П.С. Тут мали бути побажання і надії на рік грядущий, але дзуськи вам=))) Вони залишаться при мені.. ібо як практика показує "ЧИМ МЕНШЕ ЛЮДЕЙ ЩОСЬ ПРО ТЕБЕ ЗНАЄ, ТИМ ТОБІ Ж І КРАЩЕ"... (про минуле написати ще можна, і то...;) ). Лише сподіваюсь, що 2013 принесе плоди праці за 2012(ібо за ним "боржок" явний!))) ) і багато позитиву...всім і кожному! Бажаю вам бути щирими, сильними і позитивними. Вірте в краще, вірте в себе - і все буде добре! Тверезих і веселих Вам свят! =*)

Вірш Григорія Сковороди – Чим зайнятий…. Чим зайнятий тепер твій меткий розум? Де він тепер у тебе блукає? Чого він бажає, чого уникає? Чи діє він впевнено, чи вагається? Якщо він діє впевнено і свято, ти блаженний. Якщо непевний, то і ти вагаєшся. Де серце сповнене вагань, Там панують огида і нудьга. Моряк не співає, а непокоїться і боїться, Коли лютують морські хвилі, Коли шалений Аустер розбурхує Адріатику І моряк губить кермо корабля. Наш розум ніколи не залишається пасивним; Він завжди любить чим-небудь займатися, Якщо не матиме хорошого заняття, Він звернеться до поганого. Займи його тим, наж чим міг би добре попрацювати, Але гарним і не надмірним. Так ти уникнеш найлютішої нудьги І зможеш досягти щасливого життя.

Все просто

Нарешті трохи виспалась, відволіклась від того ПРАВА (яке так майстерно вбиває моє натхнення) і після чашки ранкової кави (яку до речі робила з дуками про кримінальне право) в мою світлу:)) голову знов "забралось" багато глобальних думок... деякі з них здались досить корисними, тому запишу сюди... Я вже писала тут про щастя в інтерпритації типу "тварі дабро на всєй зємлє, кармі бабров другім во благо" тому постараюсь не повторюватись, хоч це буде не просто ібо такою є моя життєва позиція... І ТАК: Щодня ми стикаємось з массою справ, новин, людей і зрештою - проблем. І тоді вже в залежності від настрою і нашої натури вцілому починаємо "щось з цим всім робити (або як альтернатива, відкладати на потім)". Отут вже починається найцікавіше.... Як часто задумуємось "наскільки ми є щасливими"? чому так "вузько мислимо?" Адже в більшості найелементарніших життєвих ситуацій криється глибокий сакральний смисл і мета, бо зазвичай ситуація не є саме такою якою ми її бачимо одразу. Все може бути простіше, легше, приємніше тільки якщо ми вирішимо що воно є так. В цей момент мені згадались банальні картинки типу "це твоє життя - розмалюй його сам"... Але ж так і є!..... впевнена що величезна частина пробем зникнуть самі собою коли ми глянемо на них інакшим "кутом"... Все відносно.. 25.11.2012

невміняшки

Так, люди бувають різні. Добрі, злі, веселі, вічно сумні, мовчазні, балакучі..... хороші... і погані (хоч це все поняття відносні, але якщо досі я була переконана шо поганих людей не буває, то зараз вже дуже сумніваюсь у цьому). Періодично я люблю всіх і вся... я переконана шо так краще... що так жити легше. Але кого-кого я абсолютно "на дух непереношу" так це "НЄВМІНЯШОК". Це, такі собі, істоти-егоїсти, які вважають себе чимось надто прекрасним і відмінним від нас, "істот-простоживущих". Їх абсолютно не хвилюють наслідки їхніх необдуманих, неадекватних вчинків... вони собі "творять" а якщо, щось із того "вилазить не тим боком" то вже заздалегідь знають, на кого спихнуть свою провину. Ця категорія людей, особисто для мене, найнеприємніша, так як, в усіх є мозок, і хоч переважна більшість його включає рідко, але хіба це вже нас обходить? і якщо вже вони спихають все на свій "характер" і т.д., то не можу не звернути увагу на те, що в "жовтенькому будиночку" на такий "характер" знайдеться діагноз! так що - велкам!

Мущінка-павлова або "для чого?"

Це моє "літнє" спостереження... хоч його актуальність від пори року не змінюється.... просто літом воно більш яскраво виражене. От йде по вулиці пара. Вони тримаються за руки, періодично цілуються... і все ніби і добре. Але, ось мимо проходить яскраво-приваблива молода дівчина і все... Чоловік вже "не тут", не з коханою. Він рефлекторно як "собака Павлова" витріщився на ту незнайомку а його шия сама зав.язалась у такий собі "морський вузол"! Всі ці огидні картини просто начисто вбивають віру в краще! Але є ще і гірші випадки, це коли ці мущінки-павлова вже встигли "накохати" свої благовірним дитя. І йдуть вони мило... дихають повітрям, а він тільки і думає, що ще ж стільки дівчат "недоотримав".... і рветься, пнеться. мучаючи і себе і всіх! питання: то для чого те все? і чи можна його в цьому звинувачувати? чому жінки з появою "чарівного" штампу так себе "запускають"?

І буде вам щастя;)

Скільки було говорено-переговорено стосовно цього... я б сказала що, це взагалі вічна тема, але уви.. це міг блог, так що пишу що заманеться;Р Цього разу предметом моїх спостережень є - злі люди. Остаточною каплею до напиання цієї пісульки:) стала сьогоднішня поїздка додому "зачарованою" маршруткою 9а, скоро я їх буду ігнорити і "як вогню" боятись... нНдто вже цікавий контингент там мені "попадається". Я не можу сказати, що не люблю громадьський транспорт, зачасту навіть зовсім навпаки (можна поспостерігати за абсолютно різними людьми, пороздумувати про них же... якусь психологічну картину скласти, да простять вони мене за ці мої копання в їх сутності) і в решті-решт просто послухати музику, ібо їхати без навушників це таки необдуманий крок... Виною цьому все ті ж злі, нехороші, сповнені негативу люди. Я розумію, в житті різне буває і воно часто підкидає нам "неприємні кавелдики", але ж це не означає що всі навколо в тому винні, або ж повинні розгрібати і "приймати в примусовий дар" їхню злобу. Життя це - безцінний дар! і просто тупо проживати його в постійно поганому настрої, винячи в цьому всіх і вся! Ніхто не винен в тому що ти такий невезучий, вразливий чи просто ж мудак який сам собі "вигріб яму" і яка з вдячністю тебе туди прийняла (старався ж все таки). Яка б не була ситуація потрібно старатись мислити "ширше"... звісно простіше бачити явні (а часто і надумані) речі, але кого ж цікавить те, що просто якщо можна "покопатись" в ситуації і таки нарити щось хороше.... а воно там завжди є, просто інколи далеко заховане:). А ще, а як же наша дорога-кохана карма яка і так страждає... От вірите ви чи ні, а я на собі не раз переконувалась що добро, посмішка, якась приємність зроблена від щирого серця (особливо тоді, коли здається не хочеться вже нічого) - рятує! Приносить якийсь дивний і сонячний позитив.... а за ним і рішення проблеми. Порада: не будьте такі серйозні і пафосні, частіше посміхайтесь, не зганяйте зло на рідних, і буде вам щастя!

Виховання

Як часто ми чуємо фрази типу "кого я виростила?!", "коли він(вона) став(ла) таким(ою)?". Батьки жаліються на своїх дітей не розуміючи, що насправді самі "постарались". Звісно, бувають випадки коли в добрих, чуйних, ХОРОШИХ батьків виростають "уродци", але це швидше виняток із правила. На що розраховують мама і тато, коли замість того щоб поговорити з малечою, погратись, почитати врешті-решт, вони йдуть "тусити" а свою крихітку лишають на сусідів-бабуль-няньок і т.д. Тема виховання мене хвилювала дуже давно(що впринципі дивно, так як своїх дітей в мене поки нема). От буває, їду кудись в маршрутці, дивлюсь на малечу... і намагаюсь уявити якою вона стане через років 10 (хоча б). А це ж залежить в першу чергу не від неї... а від тих дядь і тьоть яким пощасливилось здобути цей скарб! І які, буває, не дуже уявляють що з ним далі робити. А це ж величезний труд щодня вкладати всю душу, все найкраще що є в тобі самому, а всі свої погані сторони прибрати куди подалі... ібо дурний приклад - заразний! Можна про це все ще писати дуже довго і "смачно", але думаю не варто... просто опишу те, що мене розчарувало останнім. Вчора я побачила картину, яка мене просто обурила! Стою на зупинці, чекаю маршрутку, за метрів чотири від мене мирно граються 2 невеликі собачки. Підходить чоловік з хлопчиком (років 5ти-6ти)... (як потім вияснилось, це були батько і син). Раптом хлопчикову увагу привернули ті собаки.. і він сказав зовсім не те що я очікувала почути! "як би добре було їх копнути і то "сильно-сильно, щоб поперевертались!" я дуже надіялась, що батько хоч якось відреагує, хоч щось скаже... пояснить що не можна ображати тварин, і взагалі ...ображати будь-кого не добре! Але ні, він сказав йому , що тоді "собачка больно вкусить його за попу". Ну і про що тут можна говорити.... Жорстокість породжує жорстокість. На що можна розраховувати, вирощуючи дитину по принципу "око за око, зуб за зуб".

Вибір

Все наше життя, це наслідок зробленого колись вибору. Хтось "спихає" все на долю, але я вважаю що все таки завжди є (як мінімум) 2 варіанти! Це зовсім не означає, що долі не існує і т.д. ... Просто ми живемо наче в наперед спроектованому лабіринті і повертаючи в якийсь один з "ходів" ми вибираємо подальший шлях. Бувають такі життєві ситуації, коли здається вибір зробити просто нереально... і ми чекаємо-чекаємо... але не відомо чого. Відсутність вибору, теж вибір! І звісно простіше "перевалити" вирішення складного питання на когось чи просто "відкласти" у "темний ящик". Але на який результат тоді очікувати, якщо тобі просто лінь зайнятись своєю ж долею. Розраховувати на диво? Але ж і дива не беруться "нізвідки"... Вони стаються, як результат хороших вчинків (бувають і авансом але за все потрібно якось "платити" і якщо цього не відбувається, то життя само бере свою "плату" вже не питаючи нас). Часто можна почути, як нап. дружина жаліється на свого чоловіка, і виникає питання: "то якого ... ти з ним?". "Очі ж бачили що брали" то чого ти зараз жалієшся? Чи раніше він був таким собі принцом а з появою "чарівного штампу" він перетворився в коня? ну і чия ж це тоді заслуга? з нами чинять так як ми дозволяємо, не більше. І щастя - це результат щоденної копіткої праці, ......в першу чергу над собою.

Мрії

давно було написано... маЙже пів року тому, все ніяк не опубліковувала... напевне, час настав. хоч і актуально це вже не мені. Мрії бувають різними: утопічними (хоч невеличка ймовірність залишається завжди) і повсякденними. щоб втілити в життя одну з них потрібно постаратись...."стрибнути вище голови" або ж просто підняти свою попу з дивану. Але є ще один тип.... мрії які по своїй суті ніби і утопічні але в той же час через нас самих... тому що нам лишається лиш протягнути свою коряву ручку і взяти її, але ні... ми чогось цього не робимо. іноді виною тому лінь, іноді невпевненість...але найгірше це страх того що все може таки ВІДБУТИСЬ і ми не знаємо що далі робити з цим скарбом, як за ним доглядати...розвивати... бо ніхто не причепить до нього листочок-вкладиш "засіб використання".... доля і так змилостивилась і надала цей шанс а що з ним робити вже залежить від нас. все залежить від нас.

Єдинорогам!

Якщо часто наступати на одні і ті ж самі граблі, то можна стати єдинорогом... Набити собі величезну гулю на лобі, яка впиратиметься у все що б ти не робив далі.... і тоді бути тобі нещасною конячкою, як та, про яку співає Найк Борзов. І нести свою ношу, поки копитця не відкинеш, а хто в тому винен? Лише твоя слабкість і простодушність. Таке собі казкове створіння з печальними очицями і якоюсь егоїстичною лошарою на спині, яка радітиме що заграбастала тебе таку(ого) і керуватиме кожним кроком...... ХОББІ В НЕЇ ТАКЕ. Спосіб життя - паразитуючий, буває таке!...

Владимир Ток

Сьогодні випадково натрапила і не змогла не зберегти .... вірш, як на мене, просто неймовірний....ніби з серця "зчитано" Она никогда не смотрела в глаза — Все больше любила глядеть точно в душу. Ни в право, ни в лева, а только туда Вонзала свою синеокую стужу. Пленяла до слез безграничной тоской И что-то бессвязно все время шептала. Она так привыкла быть вечно одной, Что верить кому-то совсем перестала. Отчаяние словно бурлило в зрачках И в ней сосчитались такие пороки, Что раньше неведомый, искренний страх, Рождал непонятное чувство тревоги. Хотелось кричать от ее красоты, Но в горле застряло дрожащее имя. Она так боялась познать теплоты, Что в сердце её появилась пустыня. Владимир Ток

Кровосісі і мова

Як би банально це не було але цей блог буде про "мовну ситуацію" що склалась в нашій країні. Мене страшенно обурює той факт що теперішня влада робить з Україною. Ні для кого не секрет, що як тільки російська мова стане 2ою державною, то українська-рідна спочатку відійде на другий план, а потім і зовсім зникне.... розмовляти українською стане признаком поганого тону. Я вже нічого не кажу про тих, хто розмовляє нею не один рік,  що наприклад приїхали з Росії і не можуть перелаштуватись як слід...бо воно їм все чуже...В мене багато знайомих, які розмовляють російською з цих причин, і моє ставлення до них абсолютно від того не міняється, почали б вони розмовляти українською - це були б вже не вони. Але як бути з коріними українцями які не знають своєї мови? Що це за людина в паспорті якої пише : українець(ка), а рідною мовою вона вважає російську! Так, російська значно легша, простіша.... але ж якою милозвучною і багатогранною є наша мова! і не будемо забувати що вона є 2ою по милозвучності в світі після італійської!!! ну хіба вам це ні про що не говорить??? Ми мали б пишатись що маємо змогу "користуватись" нею з народження! Це дар!
Але якщо подивитись "правді у вічі", то і дурному-сліпому-глухому мало б бути зрозуміло для чого все це робиться, і чому це питання "підняли" саме зараз, за маєже 4 роки правління наших любих  КРОВОСІСІВ ніхто ні про що таке і не згадував. "На носі" президенські вибори і це прекрасний спосіб : 1) знову посіяти ворожнечу, 2) хоч якось догодити східнякам, і 3) відвернути увагу від того факту що вони непогано напаскудили! спозоривши українців, як таких, в очах Європи.

Внутрішній голос

настрій срань! надумала почитати ті "пісульки" які пишу не для загалу! суто для себе.... цікаво потім прочитати....проаналізувати...зробити висновки, я таке люблю робити)) а ще люблю ритись в головах і психіці людей, але зараз не про це.....
"начитала" малесеньку статейку.... ніби непогана...принаймні написана ще ввересні а я все ще з нею погоджуюсь так що напишу сюди ібо там нічого особистого немає....хай буде

"Вкотре переконуюсь, що внутрішній голос треба слухати. Він старається нам допомогти. Ніби якась хороша людинка яка є в кожному з нас і вона старається зробити нас..... зробити світ краще. Адже ми і є світ, певною мірою, ми самі будуємо (хоч частіше руйнуємо) те що нас оточує, а потім задаємось питанням "чому все так?". Все так, як ми цього заслужили... і наші вчинки зроблені вчора, день...тиждень...5 років тому....Все повертається!
А ті хто придушує ту людинку, "затикає їй рота" відчувають як вона мучиться, відчувають той біль, дисгармонію. І напевно це єдина "істота"--->(да да да, звучить паскудно але уви я краще поки не придумала:) яка дійсно хоче для нас лише добра, і це бажання щире і нічого не потребує натомість окрім як ВІДЧУВАТИ і не перечити!"

Нерест і баби-кури

Давно хотіла написати на цю тему і все "руки не доходили", але ось я нарешті тут а значить приступлю до діла;)
Останнім часом все частіше стала звертати увагу на ненормальний ажіотаж навколо тем: "як вийти заміж, да паскарєй би" або "масовий нерест(народження дітей)".
Основна головна морока дівчат(хоч вірніше їх наз. "баби-кури"....це якщо культурно ) це як "вцепити" вигідного (наголошую!!! не хорошого, доброго, розумного і коханого.... а саме вигідного) мужика, який би сліпо матеріально забезпечував їх "клубную начную жизнь" і не забував купляти всякі шмоткі і айфончікі (шоб падружкі зацінили). При цьому в процесі пошуку таких жертв(і як вже зрозуміло даний чоловік не може наз. розумним, навіть при всіх своїх досягненнях) вони розтрачують себе настільки, що максисмум що можуть подарувати своїй жертві це нехілий список венеричних захворювань і підірвану репутацію. але ж який поважаючий себе мущінка!:))) стане "наводити справкі" про цю особу... вона ж спочатку здається такою милою чесною і безневинною, що впорівнянні з нею бембі, це просто розпусний олень ....  от і залишаються вони разом... а коли він починає роздуплятись що і як, і ху із ху, то все - пізно, вона вже вагітна! і тут поч. найстрашніше, бо врешті найбільше страждає дитина.
підняла цю тему бо вже просто дивитись на таке не можу! це як якась епідемія! дівчата(жінки) без будь-якого натяку на мораль використовують всіх і все задля того, щоб влаштуватись в житті не роблячи нічого!(ну маєже нічого...думаю ви зрозуміли про що я)... і це просто огидно.
P.S.
дуже скоротила, бо все все одно не напишеш, так що обійдемось отаким мінімумом

Ліміт довіри

Раніше думала що я досить відкрита людина і без зайвого остраху йду на контакт з оточуючими. але сьогодні зловила себе на думці що це, вже досить давно, не так. Просто почала пригадувати усіх тих яких сама "відштовхнула" (певною мірою) від себе, і  здивувалась як же дофіга таких людей. І це абсолютно не означало(є) що вони чимось погані, гірші чи щось в цьому дусі... ні! це все наслідок моїх розчарувань (дехто називає це життєвим досвідом=) ). я на підсвідомому рівні захищаючись від нових, ніби вистроїла стінку(хоч це більше схоже на прірву) і не підпускаю нікого, бо знаю що якщо впущу, то ця людина отримає імунітет такого собі "всепрощення"... ну або як мінімум довгостроковий абонемент.....

ЗАЛИШАТИСЬ ЛЮДИНОЮ

Напевно кожен має в голові орієнтовний варіант "себе ідеального". Декому вистачає і цього, але є люди які незважаючи на труднощі і лінь(яка живе абсолютно у кожному... просто в декого вона процвітає..."живе і пахне"_так сказать, а з кимось мучиться і врешті покидає і втікає в "кращі руки") йдуть до своєї цілі.... з часом добиваються успіхів і отут вже починається найцікавіше.....
Є такі, які залишаються такими ж милими добрими і "відкритими людьми" але частіше за все в цих "молодців" починає з голови виростати "корона" а з дупи "хвіст павліна" за яким їм стає важко бачити що робиться навколо... адекватно оцінювати ситуацію. і що ж далі? а далі входить в дію, такий собі, "побічний ефект нев.їбенності"...руйнуються відносини з колись близькими людьми... а це ж головне, тому що їх не цікавить те, яким ти став, вони радіють успіхам...але не відвернуться якщо все стане знов не так чудесно...бо вони вже були з тобою тоді, коли лиш закладався "фундамент Вавілону".
Я вважаю, що найбільше досягнення це - ЗАЛИШАТИСЬ ЛЮДИНОЮ коли досяг висот

Піар дєтка

Останнім часом в мене все частіше виникає враження, що "життєвий успіх" це лише результат ретельно підготованого і втіленого в життя піару! Мене обурює той факт, що особи які абсолютно не вирізняються ні розумом, ні талантом ....ні хоча б найменшою харизмою, умудряються отримувати ВСЕ... при чому в максимально короткі строки. В той час як обдаровані трудоголіки просто гублять своє життя попусту. Невже увесь секрет успіху заключається в тому щоб якісно "запудрити" комусь мозок, переконавши в своїй першості, а потім просто безцеремонно "їздити по вухах" поки не набридне?

25.02.2012

Останнім часом я стала все відчувати якось надто тонко... не скажу що мені це не подобається але деякі речі зачіпають аж до мурашок по тілу! ...дивно.
а ще дуже не вистачає розмов "по душам" .... дуже!

"День Вазеліна" 14.02.2012

Я не люблю 14 лютого! Здавалось це мав би бути до тошноти ванільний і "солодкий" день але фіга з два!... не знаю як в кого але в мене ця дата асоціюється з обломом!!! при чому в усьому! що б я не напланувала на цей день, воно ніколи не втілюється в життя і в кінці кінців Іра спить тихенько вдома увесь день! Цей рік не мав бути винятком... я собі вже навіть запланувала "домашню роботу=))))" але не тут то було!)) так сталось що 14 лютого день народження в однієї хорошої і дорогої для мене людини, і все було б класно якби вона не була мамою мого колишнього хлопця!
Цього року я її так само як і попередні роки привітала (подзвонила по телефону)... думала привітаю і піду доїдати свій салат=)) але не тут то було) вона запросила мене до себе в гості(виявилось що святкування вона перенесла і була саменька вдома)... я зібралась купила квіти торт і пішла вітати)). от кому скажи що святкувала "Валентина" з мамою колишнього - не повірять))) але свято однозначно вдалось! я дуже приємно провела час... і порадувала її, а це по моєму взагалі чудово!
люблю з нею розмовляти...! багато для себе відкрила нового...переосмислила!
Так що я з чистою совістю можу сказати що 14 лютого 2012 року мою традицію невдач було нафіг стерто, отак!=)

Друзі

Щойно на кухні, роблячи каву, пригадала сьогоднішній сон....смутно звісно, але головну суть уловила.... Стояла, розмірковувала і зловила себе на думці..... що чим близькіша, дорожча мені людина тим більше я її відчуваю...інтуїтивно (щось таке).... а потім думки одна за іншу...і я задумалась про те, про що зазвичай упускаєш в повсякденному ритмі.... ну точніше не цілком, просто не докопуєшся до суті.... не задумуєшся над цим.....
я задумалась про своїх друзів (а точніше в даному випаддку про подруг).... зловила себе на думці, що я щаслива людина....я щаслива що в мене є близькі люди, яким я можу довіритись, з якими я можу бути щира і знаю ....(точніше надіюсь, що вони зі мною теж)... і навіть не одна і не дві =). що дивно що з більшістю мене зводили далеко не щасливі випадки.... я б сказала , навіть навпаки.
допила я свою каву, загубила думку =D але висновок такий.... я щаслива що вони в мене є і я їх дуже люблю! ось))

P.S.
Більш незвязно я ще мабуть не писала ніколи, ал напевно в цьому і вся щирість=)

03.02.2012

От нарешті добрались мої руки до давно заскучавшого блогу=). Вже давно збиралась щось написати...кілька разів навіть сідала, писала речення-два і закривала.....чомусь. Напевно просто нестача часу і натхнення давалось в знаки...та й моя замкнутість. Раніше я любила спілкування у будь-яких його проявах, але щось в мені змінилось ..та й стало лінь-матушка. Ще ніколи в мене не "висіло" стільки невідкритих повідомлень і не тому що мені нецікаво...ні! просто в мене якась цікава моральна втома...така собі важкість і байдужість...до всього і практично до всіх.
ці 2 тижні були надзвичайно напруженими... я зі шкури лізла щоб здати 1 екзамен, але толку.... справедливість в дефіциті нинче блеять!
А ще підхарює цей ажіотаж навколо дня Валентина. ці всі дурацькі сердечка і цьомчики...буууе! от для чого ця вся показуха? чому проявляти кохання якимись романтичними способами саме 14 лютого? от чого цього не робити 13,15,16...і тд і тп.....? та й не люблю я цей день, в мене на нього особливий план....один, на всі роки .... СПАТИ! в незалежності чи я щось планувала чи ні...все одно все в жопу.

10.01.2012

Сьогодні вдень я збиралась видалити блог а зараз пишу...нелогічно але нехай....
Цей рік в мене почався як в Італійців=)) щоправда вонои викидають лиш старі і непотрібні речі а я взялась за генеральну чистку внутрішнього...так би мовити, позбуватись всього що(хто) гнитило. І мушу визнати це просто чудове відчуття! Якась така легкість наповнює зсередини...
Чому я цього не робила раніше? Жаліла, думала згодиться=), я надто консервативна людина і мені важко щось змінювати. Просто того лайна назбиралось стільки що воно просто стало перевалюватись через край, вивалюватись і падати на ні в чому не винних людей!
Ну от не вірю я що можна завдавати болю з турботи ........ про мене ж.
таке відчуття що я проснулась від літоргічного сну і тепер можу все, все чого раніше не могла. Розбушувалась шолі=)
хоч наспрравді я просто втомилась

2012

Вже 4 січня а я все лінувалась хоч щось тут написати...Підсумок року робити вже кагбе пізнувато, тому скажу лиш про початок цього....
Дивне відчуття оновлення не покидало мене 1-ого січня (як і зараз впринципі)... я вже писала схоже про "20-річчя" але це щось ще новіше і краще...
стільки усього якось само собою відкинулось на заденій план, а щось навіть взагалі викинулось=)
їхала 31-ого на святкування до Ванільок і боялась зіпсувати їм настрій настільки поскудно мені було, але по приїзді все змінилось. Не встигла я дійти до її будинку як Нікалаїчь вже встиг мене "розвести" і це послужило таким собі першим "пінком під дупу" до хорошого настрою=)
К-ка фото:

 і дурнуватих теж=)

Врешті я і думати забула що щось десь далеко не так) і гарно провела час з Ванільками і ще 2ма друзями які прийшли пізніше.