Щастя - просте!

Щастя - просте!
Ніколи не думала, що так мало треба щоб почуватися щасливою. Що елементарна мимовільна посмішка, смска зранку, чашка чаю чи обійми - можуть робити дива. А відчуття того, що ти комусь потрібен, що твою думку цінують і чекають саме на тебе - дає сили жити тоді, коли їх вже практично не лишилось. А ще, все пізнається в порівнянні. Іноді для того щоб почуватись щасливою від елементарного спокою треба пережити бурю. Зараз розумію, що раніше не помічала стількох моментів, а зараз як оголений нерв - все віччуваю на 200%. Це не завжди добре, зазвичай навіть навпаки.
Сьогодні на лекції викладач сказав таке: "Ви можете збути того, хто вбив вашого батька. Але того, хто відібрав ваш будинок - ніколи! Люди користолюбні і меркантильні істоти. Для них найбільше покарання - матеріальне". Ця фраза вибила мене з колії. Стало неприємно і дивно. Тоді я задумалась: невже це дійсно так? Невже люди настільки ... дріб.язкові. В якому світі я живу? Хто мене оточує? можливо не дарма я так часто відчуваю себе чужою... абстрагуюсь від людей... а коли зустрічаю близьких по духу - так прив.язуюсь! Чи можливо я якась неправильна, старомодна, ....раритетна=)) хоч не думаю, що час так сильно змінює людську натуру. Він її розкриває, викриває. Від нього не сховаєшся.
А ще, зловила себе на тому, що забагато думаю) Мій мозок, як голодний лев. Йому постійно потрібно підкидати свіжі теми для роздумів, інакше він обиратиме в довільному порядку, САМ! Його просто не можливо втихомирити, переключити в "режим сну" також! Це нервує.
але його можливо призупинити...ласкою)