Не страшно, если дефицит финансов,
А страшно, если дефицит любви.
Когда судьба давно не дарит шанса
Назвать кого-то искренне своим.

Не страшно, если насморк, непогода,
Страшней всего другая есть беда -
Когда хандра в любое время года,
И безнадежность слова навсегда...

Не так страшны проблемы на работе,
В учебе, в повседневности, в быту,
Страшней всего нам дефицит в заботе,
В уменье видеть сердца красоту.

Не так ужасны трудности, проблемы,
Преодолеть их хватит наших сил,
Но это страшно, если мы не с теми,
Кто нас у Бога сердцем попросил...

Выходите замуж по любви,
От большой любви и ночи слаще.
Чтобы Вы в ней спрятаться смогли,
Чтобы сердце радовалось чаще!

Выходите замуж по любви,
Было чтоб приятно и уютно.
Чтоб желание быстрей домой прийти,
Грело Вас,всегда, ежеминутно!

Выходите замуж по любви,
Не смотрите Вы на окружение.
Лучшая дорога впереди,
Как Вам жить, лишь ваше с ним решение.

Потому что от большой любви,
Появляются на свет лишь ангелочки.
Милые снаружи,добрые внутри,
Маленькие сыночки и дочки.

А. Лесовая

!!!!!!!!!

Contra spem spero !

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

Я співатиму пісню дзвінкую,
Розганятиму розпач тяжкий, –
Може, сам на ту гору крутую
Підійметься мій камінь важкий.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Я не дам свому серденьку спати,
Хоч кругом буде тьма та нудьга,
Хоч я буду сама почувати,
Що на груди вже смерть наляга.

Смерть наляже на груди важенько,
Світ застеле суворая мла,
Але дужче заб'ється серденько,
Може, лютую смерть подола.

Я не дам свому серденьку спати,
Хоч кругом буде тьма та нудьга,
Хоч я буду сама почувати,
Що на груди вже смерть наляга.

Буде погляд мій вельми палати,
Може, згинуть всі хмари сумні,
Може, зірка, як буде сіяти,
Ясний промінь пошле і мені.

Смерть наляже на груди важенько,
Світ застеле суворая мла,
Але дужче заб'ється серденько,
Може, лютую смерть подола.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

[2 травня 1890 p.]

Я буду ждать тебя сквозь долгие года,
И многословие здесь явно, что излишне:

Я буду ждать тебя как минимум всегда,
Ну а как максимум, то в каждой своей жизни.

Артем Мызников

Ей нельзя разрешать жить. Особенно если она сексуально преданна и никогда не врёт, и всегда ставит меня выше всего и всех.

Марио Пьюзо "Умирают дураки"

Знаєш...

Знаешь,
я хочу, чтоб каждое слово
этого утреннего стихотворенья
вдруг потянулось к рукам твоим,
словно
соскучившаяся ветка сирени.
Знаешь,
я хочу, чтоб каждая строчка,
неожиданно вырвавшись из размера
и всю строфу
разрывая в клочья,
отозваться в сердце твоем сумела.
Знаешь,
я хочу, чтоб каждая буква
глядела бы на тебя влюбленно.
И была бы заполнена солнцем,
будто
капля росы на ладони клена.
Знаешь,
я хочу, чтоб февральская вьюга
покорно у ног твоих распласталась.

И хочу,
чтобы мы любили друг друга
столько,
сколько нам жить осталось.

Роберт Рождественский

Поцелуй, прикоснись, обними.
Я твоя, я с тобой буду вечность.
Мою руку в свою возьми,
Чтоб окутала нас бесконечность.

На секунду почувствуй тепло,
Наслаждайся моментом. Есть время.
Чтоб забыла какое число,
Чтоб не мучило тяжестью бремя.

От тебя меня вводит в кураж,
В меня врос ты по самые недры.
Ты пропал... это снова мираж.
Между нами опять километры...

Наталья Кургалина

Любите тех, кто просто рядом,
Кто не посмеет изменить,
Кто согревает теплым взглядом,
Кто просто помогает жить.
Важнее в жизни ведь не вид,
Обманчив часто он бывает,
Не то красиво, что блестит-
Красиво то, что согревает!

Гарно і пронизуюче

Якось давним-давно до старого мудреця.
Прийшла красива жінка, заплакана з лиця.
"Скажи ж мені, добродію, за що я так страждаю?!
Уже й не п.ю, не їм, ночей не досипаю
Щодня в душі одна лише тривога
Може в твоїй пораді, знайдеться допомога?!"
На що їй старець відповів: " Одну я думку допускаю:
Сама себе ти погубила, тоді, коли і полюбила.
Гадаєш, що тобі це знадобиться
Але воно не хоче все кориться!
А там і смуток, і відрада
І вірність й цілковита зрада!"
"І що ж мені робити, діду?
То може я кудись поїду?
Втечу подалі, спокій десь знайду
Й отак забуду, ту страшну біду".
"Якщо ти вже любить зуміла,
то значить, є в тобі сміливість й сила.
Кудись втекти - себе дурити
Від того будеш ти - ще більш тужити!
І ще, секрет тобі відкрию
Щоби перебороть оту стихію
Чого б ти там собі і не дійшла
Та спокій ти і так давно знайшла".
І жінка чуть бо не зомліла
І крикнула: " Я зрозуміла!
Накидала на себе я каміння,
печалі, болю й непорозуміння.
Тепер, щоб радісно любити
Я буду щастя лиш творити
Відкину геть, усе погане
Й тоді і час ЖИТТЯ настане

Юля М.