Гарно і пронизуюче

Якось давним-давно до старого мудреця.
Прийшла красива жінка, заплакана з лиця.
"Скажи ж мені, добродію, за що я так страждаю?!
Уже й не п.ю, не їм, ночей не досипаю
Щодня в душі одна лише тривога
Може в твоїй пораді, знайдеться допомога?!"
На що їй старець відповів: " Одну я думку допускаю:
Сама себе ти погубила, тоді, коли і полюбила.
Гадаєш, що тобі це знадобиться
Але воно не хоче все кориться!
А там і смуток, і відрада
І вірність й цілковита зрада!"
"І що ж мені робити, діду?
То може я кудись поїду?
Втечу подалі, спокій десь знайду
Й отак забуду, ту страшну біду".
"Якщо ти вже любить зуміла,
то значить, є в тобі сміливість й сила.
Кудись втекти - себе дурити
Від того будеш ти - ще більш тужити!
І ще, секрет тобі відкрию
Щоби перебороть оту стихію
Чого б ти там собі і не дійшла
Та спокій ти і так давно знайшла".
І жінка чуть бо не зомліла
І крикнула: " Я зрозуміла!
Накидала на себе я каміння,
печалі, болю й непорозуміння.
Тепер, щоб радісно любити
Я буду щастя лиш творити
Відкину геть, усе погане
Й тоді і час ЖИТТЯ настане

Юля М.