22 роки або 2014 рік

Кожного року 27 грудня я роблю підсумок прожитого року. Згадую тут всі основні варті уваги моменти. Цей рік не став винятком, тим паче, що є що згадати)) Щиро думала, що зможу опублікувати 28 числа, але так як часу в мене було менше ніж справ... вибачайте=)


Зима.
Рік видався дуже багатим на події, знайомства, емоції, поїздки. Загальне враження позитивне, хоч непростих моментів вистачало теж.
Сказати, що 2014 розпочався непросто - не сказати нічого. Здавалось, що нічого хорошого мені від своїх 22 чекати не варто (з таким то початком). Був час, коли я просто абстрагувалась від усіх. Закрилась в собі. Залягла на дно власних переживань. Попросила, щоб ніхто не тривожив, сказавши що сама з.явлюсь - коли прийду в себе. Мені досі не зручно за той момент... Я могла тиждень не виходити з дому, з.їдати в день одне яблуко і випивати по 12 чашок чаю... Було таке, що я годинами гуляла містом в -9 з мп3 в вухах... Іноді дуже корисно провітрити мозок від зайвого. В той самий час в країні відбувався Єромайдан, на якому участь приймав і мій брат. Як згадаю, то мороз по шкірі...Засинала під телевізор з прямою трансляцією, прокидалась під нього ж... Постійно моніторила останні новини. З нашої сім.ї лише я знала наскільки активну участь приймав Сергій. Він говорив з мамою по телефону, кажучи, що лягає спати , після чого я виходила в іншу кімнату, телефонувала йому і випитувала правду... але так, щоб ніхто не знав. Було важко. Було страшно. Але будь-які мої слова на цю тему пусті в порівнянні з тим, що пережили люди.
Весна.
Прийшла весна і принесла з собою якесь полегшення. Всі зимові негаразди почали відступати, звільнивши місце новим позитивним подіям. А ще, я дуже багато часу приділяла навчанню, ібо не за горами був державний іспит. В той самий час в моє коло оточення увійшла нова людина, що з часом стала близькою і невід.ємною. Її ім.я - Ліля БАКАЙ. Наше знайомство - це цілком і повністю заслуга її брата Сергія, який привніс в моє життя цілу купу добра, нових знайомих, поїздок... Одним словом, я йому страшенно вдячна! Він один з найкращих людей, що будь-коли мені зустрічались=)
Також мені пощасливилось бути частково (ну геть трішки) причепною до зйомок кліпу моїх знайомих з гурту Jackson Crack. Саме на зйомках я познайомилась з однією дівчинкю, яка згодом стала однією з найближчих мені людей. Її ім.я Льоля.
Літо.
Здавши державний екзамен, я зробила собі радість і чкурнула на кілька днів у коханий Львів.




Ліля і Настя якраз здавали сесію, і запропонували мені пожити в них на зйомній квартирі. Це були прекрасні дні! Я гуляла, пила смачну каву, знайомилась з містом... Зустрілась з товаришем, з яким ми до того спілкувались лише в інтернеті. Дмитро виявився цікавим і приємним. А ще, для мене дуже не просто отак знайомитись з людьми. Це був цікавий досвід і приємно, що він привів в моє життя ще одну хорошу людину. Місто лева на той момент я знала геть погано, а тому діставатись домівки було не таким вже й простим заняттям. В першу ніч маршрут відстанню 500 метрів (максимум) зайняв в мене 40 хвилин блукань!!! Досі пам.ятаю ту качелю в дворі, ті сходи, той балкончик в під.їзді з якого відкривався вид на Високий замок. Повертатись додому не хотілось, але довелось, ібо ще більше не хотілось пропустити виступ Days Like Chapters на ROCKDOG FEST. Цей гурт став приємним музичним відкриттям і міцно зайняв місце в моєму плейлисті. Окрім того, що там грає близька мені людина, це ще й рівень виконання не аби-який. Короче, всім хто не чув - рекомендую послухати. Їхній кліп я прикріплю нижче.

Розставання зі Львовом виявилось як ніколи коротким, ібо наступного дня нас чекала поїздка на концерт (на який я так і не потрапила, до речі). Атмосферу подорожі можна описати просто згадавши два відео на пісні Richard cheese і Пятница. Було кльово.
По поверненню відгуляла випускний в університеті. Так, тепер я дипломований юрист=)


Був період, що я була така собі няня Іра.

Ця роль була для мене новою, але на велике здивування мега приємною і результативною.
Була спроба навчити мене плавати, яка не увінчалась успіхом! Більше того, я була схожа на кота, якого вкинули в ванну)) Це була істерика, переляк і подряпана нога(так я видиралась на пірс).
Також була одна доволі смішна історія з велопокатушками: надумала я прокататись на велосипеді одного знайомого. Сіла, якось рушила... зробила коло по Театральному майдану і зрозуміла, що почуваюсь вкрай невпевнено думала, що доїду до друзів (які піднімались від Бравого Швейка" до Вопаку і зупинюсь... але не тут то було... виявилось, що я не правильно взялась за руль(грьобані шосейні рулі) і затормозити не можу, ібо не дістаю до гальм... і да, оскільки це шосейний , то він почав набирати швидкість дуже швидко, і замість зупинитись біля Вопаку, я полетіла по Лесі Українки вниз з повної дурі. Зупинитись ніяк не могла (що я тільки не побувала), ледве втримуючи руль все швидше і швидше котилась вулицею вниз... Так як це була 23.00 вечора вихідного дня, то людей було мало, дорога пуста, лише попереду йшло двоє чоловіків, в яких я і побачила свій порятунок... І справді, на мої волання "мущіна, зловіть мене!!!" відреагували. Один з чоловіків встиг спіймати велосипед за заднє колесо... падіння було значно адекватнішим ніж могло б бути)) З того часу я на велосипед не сідала. Досі вважаю, що їздити вмію (так, я тоді в цьому була просто впевнена) і буду, просто треба наважитись.
Також було багато гри в фрізбі, яка стала причиною зустрічі, що перевернула з ніг на голову не одне життя.
Це літо було цікавим, багатим на події, поїздки, знайомства та інциденти=))
Фото з Бандерштату

Осінь.
Такої прекрасної осені я ще не мала! Не зважаючи на те, що було непросто. Ці три місяці були сповнені енергії, атмосферності, дороги, природи, мудрості та відкриттів.



Було пройдено не один кілометр шляху, та відкрито не один шикарний краєвид. А ще, я нарешті пішла в тренажерний зал. Про це ще буде допис ( і не один), скажу лише, що життя поділилось на "до" і "після". Спорт - моя велика любов!!!=)

Підсумок:
Цей рік був різноманітним! З однієї сторони було купа концертів, знайомств, незабутніх моментів і справжнього щастя, з іншої - протиріччя, війна, життєві уроки і розчарування. Сподіваюсь, що ми всі зуміємо винести максимально багато уроків і забути все те, що краще лишити в минулому.

Open your mind

Іноді так добре побути наодинці з собою... Походити по пустій квартирі пізно ввечері, піти на кухню, поставити чайник, стати біля вікна, чекаючи поки закипить вода І ненароком випасти в прострацію... Відчути себе поглинутою краєвидом і атмосферністю моменту. Стояти отак, дивитись вдалечінь чуючи лише власні думки і стукіт крапель води по умивальнику, які ніби рахують час, що повільно але систематично втікає просто з-під наших ніг. В погоні за щоденними подіями і турботами, за матеріальним, за враженнями ми думаємо, що живемо... При цьому не зупиняючись ні на мить... Стій. Зачекай. Злови момент. Відчуй його сповна. Затримай свій внутрішній годинник.. Прислухайся до дихання, до стукоту серця, до думок, до власних неприкритих щирих бажань...Не бійся. Це лише твоє життя і ніхто не вправі вказувати тобі на те, що добре, а що ні.. Ніхто ніколи не компенсує тобі цієї миті і всіх прожитих років. Постарайся почути себе. Відкрийся собі і світу, поглинаючи енергію, що наповнюватиме твої відкриті шлюзи. Щирість перед собою творить дива.
Закипів чайник.

"Моє вегетеріанство"

Сьогодні я хочу розповісти про один вкрай важливий вибір свого життя. Люди, з якими ми знайомі особисто - давно про нього знають, але після перегляду фільму "Осознавая связь" захотілось відкрити цю тему для загалу... тут.
Що це за тема? - Вегетеріанство. Точніше, в моєму випадку, відмова від м.яса (ібо досі іноді вживаю рибу ... рідко, але все ж).
Зазвичай, я стараюсь не починати цю тему першою. Часто люди не здатні розуміти те, що хтось може жити інакше. Багато хто вважає вегетеріанство своєрідним мейнстрімом, дехто думає, що має право вчити мене "уму-розуму", типу таке харчування - це не здорово, і я не отримую потрібних вітамінів та мікроелементів. Для когось такий вибір - просто дикість.
Моя думка така:
Якщо це мейнстрім, то я цьому лише щиро рада, ібо популяризуючи гуманність - ми рятуємо цілий світ.
Вітаміни можна знайти в інших продуктах, якщо трошки почитати і погуглити, хоча, слабо віриться, що ті, хто так активно захищає користь м.яса насправді хоч якимсь чином задумуються над збалансованістю власного раціону.
А якщо задуматись над тим, як "вироблення" того самого м.яса впливає на довкілля , а довклля (як результат) на наше здоров.я, то стає очевидним, що корисніше.
Хочу розповісти про те, як я відмовилась від м.яса.
4 роки тому я працювала в колективі, де щоденні обідні посиденьки були своєрідним культом. Кожного дня хтось по черзі приносив їсти на весь міні-колектив. Обід зазвичай складався з гарніру, м.ясного, салату і десерту. Ця традиція мені була геть не до душі (м.яко кажучи), ібо на той момент я вже 2 роки як переглянула свою культуру харчування. Та їжа була для мене надто масною і нездоровою, а ще, я люблю мати мати можливість обирати самостійно, а не миритись з чужим вподобанням. Варіанту істи окремо апріорі не було... точніше він був, але мені вистачало того, що колеги ніяк не могли змиритись з тим, що я не вживаю алкоголю(зовсім). Так як я надто не люблю конфлікти, то мені було простіше просто періодично прогулювати ті обідні трапези (чим я активно і займалась, воліючи бути голодною ніж їсти аби що). Коли почула, що розпочався піст - вхопилась за можливість. До того я не постила жодного разу. Повідомивши всім, що обідатиму окреемо почала добросовісне обмеження.
Знаєте, я стала почуватись значно краще! Енергії лише прибавилось, а м.яса не хотілось взагалі! Раптом зрозуміла для себе, що воно взагалі не потрібне. До того я неодноразово задумувалась над тим, що було б добре стати вегетеріанкою, але не була певна, що зможу. Також великі труднощі створювало те, що в моєму оточенні були лише заядлі м.ясоїди.
Піст скінчився, а до звичайного харчування так і не повернулась. Так, перші кілька місяців, я ще "під.їдала" курятину, щоб батьки не дуже бушували, а потім поставила всіх перед фактом, що її я більше не вживатиму, аргментуючи це тим, що м.яса я не потребую... не хочу, і мені шкода тварин.Що за дурна градація? Одних істот ми гладимо, кормимо, бережемо, а інших любимо лише в своєму меню. Це, як мінімум, не логічно, як максимум - лицемірно і жорстоко.
Довго моє оточення звикало до таких змін. Батькам на те, щоб зрозуміти мій вибір знадобилось 3 роки. Зараз всі вже змирились (або роблять вигляд)=)) Знаєте, я тепер уявити не можу, що можна харчуватись інакше і організм тієї ж думки. Зміна раціону дуже круто відобразилась на самопочутті як фізичному, так і моральному (і не треба тут хмикати, я серйозно;)))
Не засуджую людей, що мають інші вподобаня. Вірю, що таке життя підходить далеко не всім, але якщо в вас була думка "а може спробувати вегетеранство" - велкам! Ви завжди можете передумати, якщо щось піде не так (в чому я дуууууже сумніваюсь). А можете поєднати приємне з корисним віддаючи свою денну порцію м.ясопродуктів нещасним тваринам... і собі краще зробите, і собачці/котику життя подовжите;)
п.с.
На правах реклами: є в нас в Луцьку такий заклад як "Намасте" - дуууже рекомендую відвідати і зайвий раз переконатись, що здорова їжа може бути смачною.