Hakynamatata

Я буду стояти осторонь
З розбитим на спогади серцем
В очах моїх вдосталь простору
Для віри, якій не йметься.
Я звикла втрачати надію
На довго її не хватало
Тримала за руку і гріла
Слова, що ніяк не казались.
Можливо, забракло сміливості
Зі мною ж таке не траплялося
Так глибоко, лиш одиниці
Під шкіру, в живе пробиралися.
Закрита від світу дитячістю
Захоплювалась кожним словом
Байдужість твоя з необачності
Здалась мені чимось казковим
Я в тебе шалено првірила
Як вірять лише в самих близьких
А ти тримаючи відстань
Вибрав дешевий блискіт
Хай гріє тебе коли холодно
Моя недоторкана ніжність
А я залишуся осторонь
Та поруч, якщо потрібна

Лєна Лєтвінова