Загальна кількість переглядів сторінки

неділя, 30 березня 2014 р.

На відмінно?

Самокопання моє ВСЕ. Люблю коли немає часу ні на що, коли день закінчується тим, що ледве сил вистачає на вечірню зарядку але і посиденьки в тиші і спокої ніхто не відміняв. Саме в такі моменти мозок генерує думки про найважливіше.
Цього разу мене торкають думки про карму і її злі жарти. Кожна життєва ситуація чогось нас вчить... мала б вчити... намагається вчити) Відмінники переходять на наступний рівень. Вони рухаються по життю в вірному напрямку минаючи перешкоду за перешкодою. Двієчники - лишаються на повторне вивчення ситуації знов і знов, рівно до того часу, поки їм не дійде той життєво необхідний матеріал. В них все набагато складніше, а життя схоже на бездоріжжя: на ньому немає жодних знаків, які вказували б напрямок, лише тому, що перередній шлях пройдений недостатньо уважно (без висновків).
Все простіше ніж здається, варто лише захотіти побачити підказки і трішкти постаратись=)

Мы разбились с тобою
Об землю на небе
Об мысли тумана
Об капли росы

Я же любила,
А ты рядом не был
Ты лишь озон
После бурной грозы

Помнишь?Взлетали...
За синее море
За тёмные горы
За облачный дым...

Ты говорил мне,
Что все эти дали
Мы с тобой вместе
Но все ж победим

Я же болею
Всема позвонками,
Борюсь за тебя я
Как солнце за лед

Я тишину всю
Разбавлю гудками
Чтоб полюбить ты
Другую не смог...

Я же разбилась
Об бурное море
Об острые горы
Об душащий дым

Просто однажды
Ты дал омут боли
И пожелал мне
Счастья с другим...

Анастезия Вишенная

неділя, 23 березня 2014 р.

Очікування щастя

А якщо задуматись: ви впевнені, що завтра прокинетесь? Ви впевнені, що завтра точно наступить? А звідки знати, що сьогодні не останній день? Як би ви почувались, якби завтра не настало і той попередній день виявився останнім? Хіба життя нам дається для того, щоб інертно проживати його в інтернеті, в самоті, в сльозах, в нервах, в роздратованості і вічному невдоволенні чимось? В постійному очікуванні чогось...
Минає день за днем. Змінююється час доби, пори року, обставини. Ми все женемось кудись... де краще, туди де щастя. А воно там є? Таке враження, що ми всі втікаємо від чогось. Навіть закляті циніки і атеїсти вірять... хоч і кожен в своє.
Щастя настільки хитке і відносне, що проводити його в очікуванні - найбільша дурість на яку людина здатна. Щастя можна відшукати в кожному моменті, адже все пізнається в порівнянні. От наприклад, сидите ви вдома, п.єте чай, а на вулиці дощить... і вам так сумно, хочеться сонечка і якихось подій... Момент здається нецікавим і надто тривалим. А тепер уявіть, якщо до цього всього добавити купу неприємностей і сильний біль (зубний наприклад). Ооо, та попереднє здавалось би ідилією. Недарма кажуть "Щоб зробити людину щасливою - зроби її нещасною, а потім поверни як було"
Пора б замислитись над тим, що життя проходить і його не повернути. То чому б не йти поруч?

пʼятниця, 21 березня 2014 р.

Щось загальне)

Привіт=) Зараз майже третя година ночі, вставати в 8, а я чомусь досі не сплю. Взагалі, останній тиждень кожен ранок нагадує "маленьку смерть")) Я сплю всюди. Скоро буду бачити сни як жирафа - стоячи. Недивлячись на загальну гіпервтому мозок стабільно генерує різні цікаві думки. Не сумні, як це було останнім часом, а якісь філософсько-сонячні, світлі.
Мене цікавлять люди. Останнім часом стикаючись з ними я приємно дивуюсь... Чи то просто навчилась бачити лише позитив закриваючи очі на явні погрішності поведінки. Ніхто ж не ідеальний. Сама останній місяць повожусь як дитина, і блін, мені це подобається)) Нарешті настав той час, коли я трішки відпочила морально, коли мені дозволили цю розкіш=).
А ще, прикрила "лавочку самотньої злості" під назвою ask.fm. Він (аск) непогано характеризує людей і виховує спостережливість, витримку, обережність в формулюваннях і пунктуації)) Так як завжди стараюсь бути вічливою (щоб раптом когось не образити) для мене стало шоком, що люди бувають настльки ненормальними і жорстокими. Так, це лише соц.мережа для обділених увагою, але все таки... Людина показує себе справжню, коли знає, що ніхто не здогадається про її вчинок. Все доволі цікаво. Це Можливо ще відновлю, але поки що мені так краще)
Все по плану: учеба, друзья, дороги,
Город в смоге стоит, о весне ничего не слышно,
Много мыслей, зимы, отчаянья и тревоги,
Город стал походить на сгоревшую черную спичку.

Я хожу заторможено, греюсь горячим чаем,
Иногда разбиваю кружки, теряю ручки.
И я тысячу лет ничего уже не ощущаю,
Но храню твое фото в блокноте на всякий случай.

вівторок, 11 березня 2014 р.

Люди умовного віку

Вік - велика умовність. Він не є гарантом інтелекту, а тим більше мудрості. Це те, що набувається (або не набувається) з досвідом, пережитими проблемами, бідами, радощами. Я зустрічала формальних дітей, які були мудрішими ніж більшість дорослих дядьків і пристарілих тіток. І також дорослих осіб, які ніби чогось досягли, мають чітку життєву позицію, але геть не вміють думати. Їхні очі пусті, а слова не несуть жодого смислового навантаження. Вони вилітають з вуст і миттєво розсіюються (в кращому випадку), а в гіршому - несуть розруху і отруюють все навколо...

понеділок, 10 березня 2014 р.

Люди не речі!

Ви помічали, що дуже часто можна зустріти осіб, що не сприймають людей як самодостатніх дорослих людей, які заслуговують, як мінімум, на повагу? Вони люблять володіти людьми як речами. Часто можна почути формулювання з приставками: "мій", "моя", "в мене її/його забрали", "я її/його нізащо не віддам!". Вони привласнюють людей так же легко, як купують речі в магазині. Вважаючи, що придбаний "товар" повинен належати їм до скону віку, що б там не було! Можливо він їм і не потрібний, можливо вони про нього давним-давно не дбають, можливо навіть довели до безнадійно жахливого стану систематично руйнуючи власноруч, можливо вже користуються іншим (а може й е одним), але ділитись ним чи викидати навіть і не думають! Вони ж за нього заплатили колись! Це ж ніби то "їхнє"...теоретично. І байдуже, що своїми руками-лещатами вони витягують все життя...
На мою думку - це наднахабство і зневага. Люди - не речі! Вони можуть мати інші бажання, жити не так як комусь подобається, мати думку, яка категорично відрізняється від решти. Вони можуть піти! Людину неможливо "забрати". Якщо вона хоче, то йде - не хоче йти, лишається. Третього не дано. Буває, що людина "тупить", тоді повертається, але якщо йде повторно, то це про щось таки "говорить".
Не крадіть в людей життя і свободу. Не маніпулюйте ніби лялькар в театрі. Жодна людинка не заслужила на тюрму будучи вільною!...

неділя, 2 березня 2014 р.

Борімося - поборемо!

Вся ця ситуація в країні страшенно пригнічує. Нічого не хочеться, але я розумію, що кожне сказане чи написане слово - це як маленька цеглинка в відбудові великої стіни. Росіянам активно промивають мізки! Їх страшенно дезінформують. Поняття "прямий ефір" чи "свобода слова" в них апріорі відсутні! Їхні вушка і мізки керівництво країни "підгодовує" тією інформацією, яка їм вигідна! Незгідних харчуватись згідно їхньої "кремлівської інформаційної дієти" - карають! Ну в якій нормальній країні за мирний протест карають штрафом в 30 000 рублів чи позбавленням волі на 15 діб? Людоньки, ви що, хочете так само? Ви хочете стати частиною країни-гопніка, яка до всіх має діло, а в себе лад навести не може?! Невже вас влаштовує той рівень життя, який ви зараз маєте, чи який мають наші російські сусіди? Чомусь ніхто не рветься до них на відпочинок, а в країни Європи аж бігом! Можете вважати мене дурною, але мені ще ніколи не було настільки шкода росіян! Я серйозно! Ми свого ката скинули, а от вони не можуть. Їхньою країною керує неадекватний царьок. В нього дах поїхав! Так буває... Ми розберемось з тим, що вони творять. Я в цьому впевнена! Ми станемо тільки сильнішими, спільна біда об.єднує людей. А от їх чекає крах. Підтримую думку, що "олімпіада в Сочі - це пишні похорони імперії".
Росія Росією, а от від чого дійсно боляче, так це від деяких жителів східної України! Серце крається, коли бачу в новинах, що вони побили майданівців, чи розтоптали лампадки і портрети "небесної сотні". Люди, одумайтесь! Подивіться відео з резиденцій Пшонки і Яника, включіть ГРОМАДСЬКЕ, поспілкуйтеся з друзями, що живуть на заході! Ну хіба до вас ставились якось "не так" коли ви приїздили в той же Львів чи Карпати? Про який нацизм мова???!
Розумію, що можливо це все пусті слова, але можливо є шанс, що таки ні. Ми не маємо права мовчати і сидіти склавши руки в надії, що воно якось вирішиться! Тільки не зараз! Наші герої вже вибороли "очистку влади" - не маємо права здатись!
СЛАВА УКРАЇНІ!
П.С.
Гордість розбирає, коли бачу "Народну самооборону" на велосипедах, які патрулюють вулицями міста!=))