Очікування щастя

А якщо задуматись: ви впевнені, що завтра прокинетесь? Ви впевнені, що завтра точно наступить? А звідки знати, що сьогодні не останній день? Як би ви почувались, якби завтра не настало і той попередній день виявився останнім? Хіба життя нам дається для того, щоб інертно проживати його в інтернеті, в самоті, в сльозах, в нервах, в роздратованості і вічному невдоволенні чимось? В постійному очікуванні чогось...
Минає день за днем. Змінююється час доби, пори року, обставини. Ми все женемось кудись... де краще, туди де щастя. А воно там є? Таке враження, що ми всі втікаємо від чогось. Навіть закляті циніки і атеїсти вірять... хоч і кожен в своє.
Щастя настільки хитке і відносне, що проводити його в очікуванні - найбільша дурість на яку людина здатна. Щастя можна відшукати в кожному моменті, адже все пізнається в порівнянні. От наприклад, сидите ви вдома, п.єте чай, а на вулиці дощить... і вам так сумно, хочеться сонечка і якихось подій... Момент здається нецікавим і надто тривалим. А тепер уявіть, якщо до цього всього добавити купу неприємностей і сильний біль (зубний наприклад). Ооо, та попереднє здавалось би ідилією. Недарма кажуть "Щоб зробити людину щасливою - зроби її нещасною, а потім поверни як було"
Пора б замислитись над тим, що життя проходить і його не повернути. То чому б не йти поруч?