Ви помічали, що дуже часто можна зустріти осіб, що не сприймають людей як самодостатніх дорослих людей, які заслуговують, як мінімум, на повагу? Вони люблять володіти людьми як речами. Часто можна почути формулювання з приставками: "мій", "моя", "в мене її/його забрали", "я її/його нізащо не віддам!". Вони привласнюють людей так же легко, як купують речі в магазині. Вважаючи, що придбаний "товар" повинен належати їм до скону віку, що б там не було! Можливо він їм і не потрібний, можливо вони про нього давним-давно не дбають, можливо навіть довели до безнадійно жахливого стану систематично руйнуючи власноруч, можливо вже користуються іншим (а може й е одним), але ділитись ним чи викидати навіть і не думають! Вони ж за нього заплатили колись! Це ж ніби то "їхнє"...теоретично. І байдуже, що своїми руками-лещатами вони витягують все життя...
На мою думку - це наднахабство і зневага. Люди - не речі! Вони можуть мати інші бажання, жити не так як комусь подобається, мати думку, яка категорично відрізняється від решти. Вони можуть піти! Людину неможливо "забрати". Якщо вона хоче, то йде - не хоче йти, лишається. Третього не дано. Буває, що людина "тупить", тоді повертається, але якщо йде повторно, то це про щось таки "говорить".
Не крадіть в людей життя і свободу. Не маніпулюйте ніби лялькар в театрі. Жодна людинка не заслужила на тюрму будучи вільною!...
Немає коментарів:
Дописати коментар