"Новорічне бажання - МИР!!!"

Даній писанині більше року.  Оскільки знайшла її в чернетках,  то маю підстави допускати,  що ще не опубліковувала.  Додати до нижче сказаного можу чимало,  але то вже напевне на новий допис буде.  На разі,  хай буде те,  що було. - - - >

Колись, навчаючись в школі і читаючи про війни я подумати не могла, що пройде ще років 8, і це нещастя торкнеться нас знову. Здавалось, що такі способи вже давно відійшли в небуття, що так питання вже ніхто не вирішує. Здавалось, що ми вище цього.
Ніколи не могла б подумати, що в 21 столітті одна теоретично-демократична країна може зазіхати на територію іншої... Але це була страшна утопія і дезінформованість, бо Росія вже неодноразово "стукала в двері" до інших країн своєю закривавленою ручищою. Вона вже багато років грала нашою економікою як лялькар в театрі, забувши одну деталь: ми - інші! Я зараз могла б довго і нудно описувати всіма можливими літературними прийомами свою безмежну відразу до цієї країни і її президента загалом, та не буду. Зараз я хочу поговорити про нас.
Рівно рік тому почалась революція свідомості під назвою - "ЄВРОМАЙДАН". Вона стала показником того, що люди більше не хочуть миритись з процвітаючою корупцією і беззаконням, що не збираються терпіти різноманітні рейдерства і  зазіхання на права громадян. Коли людям здавалось, що виходу немає - то мовчали, але коли перед носом замайоріла нехай ще така далека але можливість попасти в Євросоюз і змінити життя на краще, то незламний український характер показав себе! Люди скооперувалися заради спільної мети і не збирались відступати. Побиття студентів стало тією межею, після перетину якої вороття назад вже не було! Євромайдан став загальнонаціональним принципом, відмовившись від якого люди свідомо прийняли б цілковиту диктатуру "золотого батона" і його свити. Але як би там не було, а на той момент такого продовження ми явно не чекали. Звиклі до вирішення питань мирним шляхом, люди цілодобово мерзли в мирних акціях протесту, періодично влаштовуючи концерти (щоб якось збадьоритись). Температура настрою людей наростала досягши точки кипіння в день першого вбивства. Жертвою став - Сергій Нігонян (громадянин України вірменського походження). Парадоксально, але люди, які не є українцями по крові опікувались майбутнім держави більше ніж значна частина її рідних громадян... Згадайте антимайдан. Ті люди продавались за копійки і пусті обіцянки їхніх рабовласників, погоджуючись на роль німої "подставки под флаг" і що зараз? Ця продажність обернулась тим людям втратою домівок, майна, здоров.я, а декому і життя. Тепер наші хлопці змушені в нелюдських умовах відстоювати свою батьківщину від колись близької нам держави. Русскіє люблять говорити про свою державу:"мать городов русских". Знаєте, таку "мать" вже давно лишили б батьківських прав, ібо те, що вона творить - адекватній людині в голові не поміщається!
Впевнена, що кожна людина хоч раз задавалась питанням "за що це нам?". Всі хочуть гарно жити, але більшість не готова до тих позитивних змін. Здавалось би, всі дуже рвуться в Європу; хочуть жити в хороших умовах; хочуть якісну медицину та освіту; хочуть, щоб хабарництво припинилось... а толку? Більшість все одно продовжує викидати сміття собі під ноги ( я взагалі не уявляю, як таке можливо!!! ви вдома теж так робите?), роздавати хабарі "на право і на ліво" бо так простіше, і мовчати, коли цього робити категорично не можна! А найгірше, люди досі не хочуть думати!!!

P. S.
Я ненавижу тих,  хто почав цю війну і досі "годує її"  життями найдостойніших громадян цієї держави!!!