Дисонанс

Не розумію звідки в мене взялось стільки чутливості і альтруїзму. Останні пів року просто переповнює бажаня змінити хоч щось в цьому світі! Зробити його кращим, добрішим. Це нагадує ідеологію хіппі, тільки без дурман-трави). Людська несправедливість викликає дитяче розчарування і нерозуміння. Знущання над тваринами - сльози і злість. Байдужість оточуючих - аналогічно. Дуже хочеться захистити, заспокоїти дорогих людей. Відгородити їх від усіх пролем! Іноді це вдається. Але зазвичай...
Я себе не можу зібрати до купи. Розбита подіями останніх років. І це відображається на тих, хто поруч. Такий шалений дисонанс! Сумно.