Дуже багато було ниття, сумних текстів, віршів. Зараз хочу написати про те, що люблю.
Я люблю:
Свою ранкову каву з молоком, заварену не аби як, а в турці. Купую її в маленькій крамничці з назвою "Світ чаю"(парадокс, правда?=))) ), що у Львові;
Нічні посиденьки на кухні з ноутбуком (який я теж люблю, але про нього згодом). Вони сповнені якоїсь атмосферності. Іноді сумної, що аж розриває на частини. Іноді філософської. Іноді радісної. Іноді романтичної;). Я так можу сидіти годинами: писати малювати, думати, читати!!!;
Квіти, будь-які. Чим простіші, тим краще=)) Аби від серця, а не після мільйонного натяку. Аби не сама собі (хоч парадокс в тому, що такі стоять найдовше. Перевірено. Егоїзм - рулить!=)));
Ніч. Таке враження, що як тільки на годиннику пробиває північ, зі мною відбувається перевтілення. Це дивні метаморфози, що наповнюють життям, енергією і цікавими думками. Найкраще працюється саме вночі. Так тихо. Всі сплять. Ніхто не чіпає. Дихати стає легше;
Ноут. Він займає особливе місце в моєму житті. Я цілком серйозно! Це тоненьке "дієтичне" чудо техніки вміщає в собі ледь не все моє життя (фото, відео, писанину різну). Це втілення мого особистого простору, в який ніхто не лізе. Я дуже прив.язуюсь до своєї техніки, а він взагалі особливий=)А ще, немалу роль відіграє той факт, що це подарунок дорогої мені людини);
Небо. Ніколи не розуміла, чому воно мене так зачаровує. Можу дивитись годинами! Фотографувати. Спостерігати як змінюються хмари, положення сонця (місяця). Особливо люблю, коли перед грозою хмари набувають темних зловіщих кольорів (ох ця моя готичність=));
Старе місто. Про нього я навіть писала. Змінюється час, люди, періоди життя, обставини і відчуття, що ведуть мене туди. Але воно лишається незмінним. Я гуляю там одна з 15 років. І це данність. Були випадки, коли ставало страшно (люди ж бувають різні). Але я все одно туди повертаюсь знов і знов;
Коперника. Колись я там взагалі не гуляла, навіть не знала, що є така вулиця. Але зараз, це - одна з улюблених. Там так тихо. Так спокійно. Особливо вночі!;
Писати. Можливо, воно нікому не цікаве. Можливо бездарне і недолуге. Абсолютно ймовірно, що пунктуація періодично бажає кращого але... я це люблю. Це моє маленьке мистецтво. Кожна стаття сповнена душі. Я не пишу аби писати. Я пишу, коли переповнюють думки, емоції, почуття. Це мої дітища. Нехай незгарбні і в когось є значно кращі, але вони - мої, рідні;
Читати. Правду кажуть, що читаючи, ми маємо змогу проживати ще кілька життів окрім свого. Це затягує. Це цікаво. Це вчить. Хоч, маю зізнатись, що є багато недочитаних книг. Не так то просто мене зацікавити;
Малювати. Цей процес поглинає повністю. Забирає в себе всі думки. Концентрує увагу виключно на роботі. Шкодую, що колись так опиралась і відбивлась усіма можливими кінцівками і словами, щоб тільки не піти в художню школу;
Львів. Про нього я також писала. Скажу лише, що це місто моєї мрії. Неймовірне і атмосферне. І навіть дорога Луцьк - Львів цього не змінить)));
Людей. Але в дууууже невеличких "кількостях". Люблю спостерігати за ними, здогадуватись, що робиться в чиїйсь голові, аналізувати поведінку. Найчастіше таким "насиллям" займаюсь в транспорті. Люблю, коли людина гарно вихована. Люблю посміхатись і підморгувати діткам (вірю, що вони відчувають душу);
Близьких людей. Люблю їх такими, які вони є (з своїми тарганами і причудами). Люблю їх за те що вони є, за те, що вони мене терплять (ібо всі ми буваємо трохи придуркуватими і важкими, і я не виняток. В мене є купа своїх заморочок і принципів, які розуміють далеко не всі);
Спорт. О, це величезна частина мого життя! Щодня, я роблю зарядку, качаю прес і т.д. і т.п. Якби з якихось причин я не змогла цього робити, то стала б глибоко нещасною людиною. Стала б іншою. Це була б вже не я. Щоправда, бувають моменти, коли я воліла б тихенько піти спати, замість того щоб мучити себе вправами;
Тварин. При чому всіх! (так, змії мене жахають, але це вже інша історія). Шкода мені геть всіх! Окреме місце в моєму серці займають лабрадори^^. Це нереально добрі, веселі, сімейні, розумні, красиві собаки. Свято вірю, що колись таке щастя "звалиться" і в мою оселю;
Бірюза. любила, ще до того, як це стало мейнстрімом, так що попрошу!))) Вважаю, що це найкрасивіший колір з існуючих; Він тонкий і певною мірою - невловимий;
Американський татко. Веселий, цікавий мультсеріал. Один Кляус чого вартий! А ще, з ним пов.язані прекрасні спогади;
Одрі Хепберн. Як на мене, то вона - це втілення сонячності, жіночності, добра і краси. В ній є щось таке, чого немає більш ні в кому.
Далі буде;)
п.с.
Іноді жарти і іронія прояснюють (вчать) значно більше, ніж серйозні розмови;).
Немає коментарів:
Дописати коментар