Люблю гуляти наодинці. Запхнути вуха чудовою музикою і ходити ходити ходити... Думати про все на світі. Про банальні буденні дрібниці і високі почуття. Про людей. Про вчинки. Думати про думки)) І зрештою, про те, що надто багато думаю.
Сьогодні, йдучи на маршрутку я забрела з Київського майдана аж до Старого міста і зловила себе на думці, що це вже своєрідна традиція. Мене туди ніби щось тягне... з 15 років. Були різні періоди життя, різні події, різні люди, але єдине, що лишалось незмінним(окрім моїх принципів, звісно) так це Старе місто. Його атмосфера заворожує і лікує навіть коли дуже важко.
А ще, ви помічали наскільки красиво гуляти вулицями Луцька вночі? Коли всі звичайні люди сплять. Так тихо... Повітря ніби наповнюється киснем і життям=)
Немає коментарів:
Дописати коментар