15.08.2014

Ніколи не думала, що єдиним і основним моїм бажанням буде - МИР! Кожен день проходить ніби в підвішеному стані. Ніхто не знає, що нам принесе завтра. Безмежно хвилююсь за своїх чоловіків: брата, друзів, просто знайомих. Я не хочу допускати навіть думку про те, що їх може не стати через цього хворого на голову карлика! А що вже казати тим, чиї рідні зараз там в АТО проходять всі кола пекла? Навіть повернувшись цілими фізично, вони вже ніколи не будуть цілими морально!
Здавалося б всі ці події мали б чомусь навчити людей, пробудити совість, що спала роками... Але ні, навіть в такий тяжкий для всіх час дехто примудряється будувати корупційні схеми... гидко.