Доля зіграла зі мною специфічний жарт, втюхавши білявці аналітичний розум. Можливо за звичайних умов він би собі файно прижився і був би у пригоді час від часу... Але уви, зараз це - тягар. Постійно думаю над своїми вчинками, чужими діями. Аналізую послідовність подій. Шукаю раціональне пояснення, якого нема. Це - втомлює. Не маю звички шкодувати про миинуле, але чогось не покидає думка, що я не змогла, що виявилась надто слабкою, що мала б проявити терпіння...
Перечитувала дописи 2011-2012 років і прозрівала з тієї особистісної трансформації. Таке враження, що подорослішала далеко не на три роки... Хоча зважаючи на всі ті події - це напевно логічно.
ЧАсто люди спихають свою злобу і внутрішню чорноту на якісь зовнішні фактори, які ніби то не дають бути світлою хорошою людиною. Це все така нісенітниця! Ніщо і ніхто не може повпливати на сформовану адекватну особистість! Добро - це чудова протидія зовнішній агресії. Важливо залишатись людиною, незалежно від ситуації.... і головне - це справді можливо! Тепер я це точно знаю.
Немає коментарів:
Дописати коментар