Ще вчора була я висока, як вежа.
Здається, ще трохи — дістану зеніт.
І раптом, як вибух,— обвал і пожежа.
Розтрощений камінь — уже не граніт
Руйновище віри, і розпач, і розпач!
Під попелом смутку похований шлях,
Зажурені друзі сахнулися врозтіч.
Посіяне слово не сходить в полях.
На те й погорільці,— будуємо хатку.
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище уміння — почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе.
Ліна Костенко
Тут Ви можете знайти: опис подій (важливих та не дуже); рецензії на переглянуті мною фільми; бадьорячий пендаль на тему "навіщо займатись спортом" (скоро буде); і купу моїх роздумів стосовно різноманіних життєвих моментів... Коментарі та побажання вітаються=) Ласкаво прошу;)
Немає коментарів:
Дописати коментар