Бобраніч

Колись мине...
Колись мене відпустить совість
З плечей слабких впаде страшний тягар
Відпустить сум і висушаться сльози
Наперекір усім твої словам!
Колись пройде те прокляте кохання,
що вирвало з душі стільки життя!
І житиму як мріяли з тобою, пам.ятаєш?
Але це вже без тебе, забуття...
сховає мої муки десь глибоко
у надри серця знівеченого...

Але до цього ще надто далеко
Тебе я не будитиму - спи...
бобраніч