Київ

Знадобилося купа часу і підсрачник зі сторони, щоб нарешті написати про поїздку в Київ=) Вона сталась рівно рік тому, але й досі згадую як своєрідний невеличкий екстрім))


Одного сірого осіннього ранку друг поставив мене перед фактом: "Ти їдеш з нами в Київ і нічого не знаю. Сьогодні підемо купимо квитки на поїзд". Я була впринципі не проти, але той факт, що поїздка припадала на мої напів робочі вихідні - радощів не добавляв. Тому що, якщо їхати - то після роботи самій вночі, а там мене вже зустрінуть. Вірте чи ні, але весь "перець" цієї ситуації полягав в тому, що я жодного разу не їздила поїздом і жодного разу не була в Києві))).Так, в 21 рік і таке можливо. Вагалась неймовірно, але рішучість мого товариша зробила своє діло і ввечері того ж дня ми вже стояли в черзі каси залізничного)) Це був четвер.
В п.ятницю вранці мій сенсорний друг (телефон) вирішив черговий раз показати характер. Всю дорогу на роботу я присвятила тому, щоб привести його до тями, але не тут то було... Він вимкнувся і не подавав жодних ознак життя. І ні терміновий візит до майстра, ні обов.язковий зв.язок з директором і батьками, яких не було в місті не повпливав на ситуацію. Всі контакти було втрачено.
Субота. Відвідала маму колишнього хлопця (до речі, вона єдина знала про поїздку). Прийшла додому, зібрала сумку. Написала лист коханому, що на той момент був в Сербії. На поїзд встигла з допомогою оперативного таксиста (класика жанру). Не без сторонньої допомоги знайшла свій вагон, місце. Вмостилась. Досі пам.ятаю це радісне хвилювання перед невідомим, але таким очікуваним... Дорога - це окрема історія і кайф!Це відчуття, коли поїзд рушає.... ОБОЖНЮЮ!!! Можливо для когось цей процес став рутинним і не викликає жодних почуттів, але я тішусь як дитина. Словами не передати як я люблю якісь поїздки! І наскільки рідко вони бувають=(
Київ зустрів мене сонний і сірий. Друг, що мав зустріти на пероні - конкретно спізнювався. Я вирішила вийти йому на зустріч. З невеликими ваганнями і по принципу "куди люди - туди я" знайшла вихід з вокзалу. Трошки поблукала, почекала. Через пісень так 8 прийшов Фрост і розпочались наші 16 годинні блукання, які я опишу фотографіями:
Ще сонна, але в передчутті приємного дня

Дуже сподобалось в цьому парку) а ще, там вигулювали лабрадорів))

Трошки краєвидів

Знаючи мою любов до мостів, Фрост зробив мені дуже файну екскурсію ( це далеко не єДиний міст того дня)

Океанаріум порадував красою і "пригучими" скатами))

Спочатку вони рзводять голубів, а потім людей. Оминайте їх. Воно того не варте

Трошки казки


Знаю, що більшість людей обожнюють це місто... та і столиця врешті-решт, але мені Київ здався сірим і надто метушливим... Всюди люди! Багато людей! (особливо в метро). Думаю, одного дня для знайомства з таким величним і маштабним містом не достатньо, тому ... to be continued