Будьмо гостинними;)

Думка про те, що хтось нам належить - найабсурдніший самообман, на який здатна людина. Ми самі собі не завжди належимо, ібо обставини часто вносять непідвласні нам корективи. Ми самі не завжди знаємо чого хочемо, але чомусь розраховуємо на те, що в інших все якось простіше. Думаємо, що вони зможуть адаптуватись до ситуації, а коли цього не стається - ображаємось, хоча не маємо на це жодного права!
Найбільша мудрість - відноситись до людей, як до гостей. Ми ж завжди доброзичливі до тих, хто переступає поріг нашого дому, чи не так? Не обтяжуємо їх проханнями і завданнями, не змушуємо прибирати на кухні, чи викидати лайно за нашим котом. Зрештою, ми не зачиняємо перед носом двері, якщо їм час йти... Ми стараємось, щоб їм було комфортно.
Ось так і в стосунках (безпосередньо) між людьми. Приходячи в наше життя, останнє що вони хотіли б - розгрібати срач в нашій голові, що назбирувався роками! А ще, далеко не кожен зможе оцінити всю глибину переживань, весь біль. Не зможе об.єктивно оцінити ситуацію, сприймаючи її через призму власного досвіду і поглядів. Як би ви не старались, але світі надто багато неглибоких людей. Попадаючи в їхнє море, ваш човен застрягне на мілині нерозуміння, так і не діставшись цілі.
Але якщо раптом так сталось, що хтось добровільно взявся допомагати вам з "завалами" - цінуйте,ібо це велика рідкість. Головне, щоб по закінченню такого "суботника" вам не виставили рахунок до оплати...
Дякую за увагу!