Осінь

Осінь - це найпрекрасніша пора року. Вона сповнена містичного шарму і атмосферності, яку я так обожнюю. Вічно шукаю її у всіх моментах життя. В кожній секунді. В кожному подиху. Вириваючи по шматочках в буденності і хаотичності навколишнього світу... І тільки восени її не те що шукати не доводиться, вона сама хапає свідомість обома руками, накриваючи всім своїм єством... Цілком і повністю. Не питаючи дозволу. Опиратися немає сенсу...
Ви помічали наскільки прекрасний захід сонця восени? Якими кольорами він наповнює небо перш ніж вулиці вкриє темрява і холод? Це не передати словами! А ці тумани...! Вони ніби переносять з банальної повсякденності в казку. Вони дарують відчуття містичності і спокою=) Жовте листя, що спадає до долу в своєму дивному танку... Ніби прощальному. Воно ніби ловить останній подих вітру, знаючи, що це кінець... ніби відкладаючи його ще на " дві хвилинки", перш ніж опинитись в нас під ногами. А чого варта нічна дорога...
Ця осінь стала для мене особливою! Давно я не спостерігала настільки прекрасних краєвидів, не милувалась багаттям, не слухала пісень природи. І хоч задля того, щоб відчути все це на собі, доводились неодноразово покидати внутрішню зону комфорту - то пусте. Воно було того варте! А ще, тепер мені значно простіше відкривати для себе щось нове, за що я вельми вдячна))



Пісня, яка щоденно лунає в голові: ТОЛ - ОСЕНЬ